Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Voilà que mon œil a vu tout cela, mon oreille l'a entendu et compris.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Ce que vous savez, moi aussi je le sais, je ne vous suis en rien inférieur.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Mais je veux parler au Tout-Puissant, je veux plaider ma cause avec Dieu.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Car vous n'êtes que des charlatans, vous êtes tous des médecins inutiles.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Que ne gardiez-vous le silence! Il vous eût tenu lieu de sagesse.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Ecoutez, je vous prie, ma défense, soyez attentifs au plaidoyer de mes lèvres.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Parlerez-vous mensonge en faveur de Dieu, pour lui, parlerez-vous tromperie?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Ferez-vous pour Dieu acception de personnes, vous constituerez-vous avocats?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Vous en saura-t-il gré, s'il sonde vos cœurs? Le tromperez-vous comme on trompe un homme?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Certainement il vous condamnera, si vous faites en secret acception de personnes.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Oui, sa majesté vous épouvantera, ses terreurs tomberont sur vous.
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Vos arguments sont des raisons de poussière, vos forteresses sont des forteresses d'argile.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Taisez-vous, laissez-moi, je veux parler; il m'en arrivera ce qu'il pourra.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Je veux prendre ma chair entre les dents, je veux mettre mon âme dans ma main.
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Quand il me tuerait, que je n'aurais rien à espérer, je défendrai devant lui ma conduite.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Mais il sera mon salut, car l'impie ne saurait paraître en sa présence.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Ecoutez donc mes paroles, prêtez l'oreille à mon discours.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Voici que j'ai préparé ma cause, je sais que je serai justifié.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Est-il quelqu'un qui veuille plaider contre moi? A l'instant même je veux me taire et mourir.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Seulement épargne-moi deux choses, ô Dieu, et je ne me cacherai pas devant ta face:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
éloigne ta main de dessus moi, et que tes terreurs ne m'épouvantent plus.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Après cela, appelle, et je répondrai; ou bien je parlerai d'abord, et tu me répondras.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Quel est le nombre de mes iniquités et de mes péchés? Fais-moi connaître mes transgressions et mes offenses.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Pourquoi cacher ainsi ton visage, et me regarder comme ton ennemi!
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Veux-tu donc effrayer une feuille agitée par le vent, poursuivre une paille desséchée,
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
pour que tu écrives contre moi des choses amères, pour que tu m'imputes les fautes de ma jeunesse,
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
pour que tu mettes mes pieds dans les ceps, que tu observes toutes mes démarches, que tu traces une limite à la plante de mes pieds,
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
alors que mon corps se consume comme un bois vermoulu, comme un vêtement que dévore la teigne.
