Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Ĉion ĉi tion mia okulo vidis, Mia orelo aŭdis kaj komprenis.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Kion vi scias, mi ankaŭ scias; Kaj mi ne estas malpli valora ol vi.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Sed mi volus paroli kun la Plejpotenculo, Mi dezirus disputi kun Dio.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Tamen vi komentarias malvere, Vi ĉiuj estas senutilaj kuracistoj.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Ho, se vi silentus, Tio estus saĝeco de via flanko.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Aŭskultu do mian moralinstruon, Kaj atentu la defendan parolon de mia buŝo.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Ĉu pro Dio vi volas paroli malveron, Kaj pro Li paroli falsaĵon?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Ĉu vi volas esti personfavoraj al Li, Aŭ pro Dio vi volas disputi?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Ĉu estos bone, kiam Li esploros vin? Ĉu vi volas trompi Lin, kiel oni trompas homon?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Li certe vin punos, Se vi sekrete estos personfavoraj.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Ĉu Lia majesto ne konfuzas vin? Ĉu ne falas sur vin timo antaŭ Li?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Viaj memorigoj estas sentencoj polvaj, Via bastionoj estas amasoj da argilo.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Silentu antaŭ mi, kaj parolos mi, Kio ajn trafos min.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Por kio mi portu mian karnon en miaj dentoj Kaj metu mian animon en mian manon?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
Li ja mortigos min, kaj mi ne havas esperon; Sed pri mia konduto mi volas disputi antaŭ Li.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Tio jam estos savo por mi, Ĉar ne hipokritulo venos antaŭ Lin.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Aŭskultu mian parolon Kaj mian klarigon antaŭ viaj oreloj.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Jen mi pretigis juĝan aferon; Mi scias, ke mi montriĝos prava.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Kiu povas procesi kontraŭ mi? Tiam mi eksilentus kaj mortus.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Nur du aferojn ne faru al mi, Tiam mi ne kaŝos min antaŭ Via vizaĝo:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Malproksimigu de mi Vian manon, Kaj Via teruro ne timigu min.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Tiam voku, kaj mi respondos; Aŭ mi parolos, kaj Vi respondu al mi.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Kiom da malbonagoj kaj pekoj estas sur mi? Sciigu al mi miajn krimojn kaj pekojn.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Kial Vi kaŝas Vian vizaĝon Kaj rigardas min kiel Vian malamikon?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Ĉu Vi volas montri Vian forton kontraŭ deŝirita folio? Kaj ĉu sekiĝintan pajleron Vi volas persekuti?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Ĉar Vi skribas kontraŭ mi maldolĉaĵon Kaj venigas sur min la pekojn de mia juneco.
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
Vi metis miajn piedojn en ŝtipon, Vi observas ĉiujn miajn vojojn, Kaj Vi observas la plandojn de miaj piedoj;
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Dum mi ja disfalas kiel putraĵo, Kiel vesto dismanĝita de tineoj.
