Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Se, mit Øje har skuet alt dette, mit Øre har hørt og mærket sig det;
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
hvad I ved, ved også jeg, jeg falder ikke igennem for jer.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Men til den Almægtige vil jeg tale, med Gud er jeg sindet at gå i Rette,
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
mens I smører på med Løgn; usle Læger er I til Hobe.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Om I dog vilde tie stille, så kunde I regnes for vise!
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Hør dog mit Klagemål, mærk mine Læbers Anklage!
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Forsvarer I Gud med Uret, forsvarer I ham med Svig?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Vil I tage Parti for ham, vil I træde i Skranken for Gud?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Går det godt, når han ransager eder, kan I narre ham, som man narrer et Menneske?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
Revse jer vil han alvorligt, om I lader som intet og dog er partiske.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Vil ikke hans Højhed skræmme jer og hans Rædsel falde på eder?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Eders Tankesprog bliver til Askesprog, som Skjolde af Ler eders Skjolde.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Ti stille, at jeg kan tale, så overgå mig, hvad der vil!
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Jeg vil bære mit Kød i Tænderne og tage mit Liv i min Hånd;
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
se, han slår mig ihjel, jeg har intet Håb, dog lægger jeg for ham min Færd.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Det er i sig selv en Sejr for mig, thi en vanhellig vover sig ikke til ham!
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Hør nu ret på mit Ord, lad mig tale for eders Ører!
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Se, til Rettergang er jeg rede, jeg ved, at Retten er min!
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Hvem kan vel trætte med mig? Da skulde jeg tie og opgive Ånden!
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Kun for to Ting skåne du mig, så kryber jeg ikke i Skjul for dig:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Din Hånd må du tage fra mig, din Rædsel skræmme mig ikke!
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Så stævn mig, og jeg skal svare, eller jeg vil tale, og du skal svare!
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Hvor stor er min Skyld og Synd? Lad mig vide min Brøde og Synd!
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Hvi skjuler du dog dit Åsyn og regner mig for din Fjende?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Vil du skræmme et henvejret Blad, forfølge et vissent Strå,
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
at du skriver mig så bitter en Dom og lader mig arve min Ungdoms Skyld,
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
lægger mine Fødder i Blokken, vogter på alle mine Veje. indkredser mine Fødders Trin!
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Og så er han dog som smuldrende Trøske, som Klæder, der ædes op af Møl,
