Йов 13
1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
Aj, všecko to vidělo oko mé, slyšelo ucho mé, a srozumělo tomu.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
Jakož vy znáte to, znám i já, nejsem zpozdilejší než vy.
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
Jistě žeť já s Všemohoucím mluviti, a s Bohem silným o svou při jednati budu.
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
Nebo vy jste skladatelé lži, a lékaři marní všickni vy.
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
Ó kdybyste aspoň mlčeli, a bylo by vám to za moudrost.
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
Slyštež medle odpory mé, a důvodů rtů mých pozorujte.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
Zdali zastávajíce Boha silného, mluviti máte nepravost? Aneb za něho mluviti máte lest?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
Zdaliž osobu jeho přijímati budete, a o Boha silného se zasazovati?
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
Zdaž vám to k dobrému bude, když na průbu vezme vás, že jakož člověk oklamán bývá, oklamati jej chcete?
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
V pravdě žeť vám přísně domlouvati bude, budete-li povrchně osoby jeho šetřiti.
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
Což ani důstojnost jeho vás nepředěšuje, ani strach jeho nepřikvačuje vás?
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
Všecka vzácnost vaše podobná jest popelu, a hromadám bláta vyvýšení vaše.
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
Postrptež mne, nechať já mluvím, přiď na mne cokoli.
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
Pročež bych trhati měl maso své zuby svými, a duši svou klásti v ruku svou?
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
By mne i zabil, což bych v něho nedoufal? A však cesty své před oblíčej jeho předložím.
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
Onť sám jest spasení mé; nebo před oblíčej jeho pokrytec nepřijde.
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
Poslouchejte pilně řeči mé, a zprávu mou pusťte v uši své.
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
Aj, jižť začínám pře své vésti, vím, že zůstanu spravedliv.
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
Kdo jest, ješto by mi odpíral, tak abych nyní umlknouti a umříti musil?
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
Toliko té dvoji věci, ó Bože, nečiň mi, a tehdy před tváří tvou nebudu se skrývati:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
Ruku svou vzdal ode mne, a hrůza tvá nechť mne neděsí.
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
Zatím povolej mne, a buduť odpovídati; aneb nechať já mluvím, a odpovídej mi.
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
Jak mnoho jest mých nepravostí a hříchů? Přestoupení mé a hřích můj ukaž mi.
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
Proč tvář svou skrýváš, a pokládáš mne sobě za nepřítele?
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
Zdaliž list větrem se zmítající potříti chceš, a stéblo suché stihati budeš?
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
Že zapisuješ proti mně hořkosti, a dáváš mi v dědictví nepravosti mladosti mé,
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
A dáváš do klady nohy mé, a šetříš všech stezek mých, na paty noh mých našlapuješ;
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
Ješto člověk jako hnis kazí se, a jako roucho, kteréž jí mol.
