Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Аюп җававән мундақ деди: —
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
Силәр бәрһәқ әл-әһлисиләр! Өлсәңлар һекмәтму силәр билән биллә кетиду!
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
Мениңму силәрдәк өз әқлим бар, Әқилдә силәрдин қалмаймән; Бунчилик ишларни ким билмәйду?!
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Мән өз достлиримға мазақ объекти болдум; Мәндәк Тәңригә илтиҗа қилип, дуаси иҗабәт болған киши, Һәққаний, дурус бир адәм мазақ қилинди!
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
Раһәттә олтарған кишиләр көңлидә һәр қандақ күлпәтни нәзиригә алмайду; Улар: «Күлпәтләр путлири тейилиш алдида турған кишигила тәйяр туриду» дәп ойлайду.
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Қарақчиларниң чедирлири аватлишиду; Тәңригә һақарәт кәлтүридиғанлар аман туриду; Улар өзиниң илаһини өз алқинида көтириду.
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Әнди һайванлардинму сорап бақ, Улар саңа үгитиду, Асмандики учар-қанатларму саңа дәйду;
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
Вә яки йәр-зиминға гәп қилсаңчу, Уму саңа үгитиду; Деңиздики белиқлар саңа сөз қилиду.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
Буларниң һәммисини Пәрвәрдигарниң қоли қилғанлиғини ким билмәйду?
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
Барлиқ җан егилири, барлиқ әт егилири, Җүмлидин барлиқ инсанниң нәпәси униң қолидидур.
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
Еғизда таамни тетиғандәк, Қулақму сөзиниң тоғрилиғини синап бақиду әмәсму?
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
Яшанғанларда даналиқ раст тепиламду? Күнлириниң көп болуши билән йорутулуш келәмду?
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
Униңдила даналиқ һәм қудрәт бар; Униңдила йолйоруқ һәм йорутуш бардур.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Мана, У харап қилса, һеч ким қайтидин қуруп чиқалмайду; У қамап қойған адәмни һеч ким қоюветәлмәйду.
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Мана, У суларни тохтитивалса, сулар қуруп кетиду, У уларни қоюп бәрсә, улар йәр-зиминни бесип вәйран қилиду.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
Униңда күч-қудрәт, чин һекмәтму бар; Алдиғучи, алданғучиму униңға тәвәдур.
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
У мәслиһәтчиләрни ялаңач қилдуруп, ялап елип кетиду, Сорақчиларни рәсва қилиду.
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
У падишалар [әл-әһлигә] салған кишәнләрни йешиду, Андин шу падишаларни ялаңачлап, чатрақлирини лата биләнла қалдуруп [шәрмәндә қилиду].
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
У каһинларни ялиңаяғ маңдуруп елип кетиду; У күч-һоқуқдарларни ағдуриду.
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
У ишәшлик қаралған затларниң ағзини етиду; Ақсақалларниң әқлини елип кетиду.
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
У ақсүнәкләрниң үстигә һақарәт төкиду, У палванларниң бәлвеғини йешип [уларни күчсиз қилиду].
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
У қараңғулуқтики чоңқур сирларни ашкарилайду; У өлүмниң сайисини йорутиду.
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
У әл-жутларни улуқлаштуриду һәм андин уларни гумран қилиду; Әл-жутларни кеңәйтиду, уларни тарқитиду.
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
У зиминдики әл-җамаәтниң каттивашлириниң әқлини елип кетиду; Уларни йолсиз дәшт-баяванда сәрсан қилип аздуриду.
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
Улар нурсизландурулуп қараңғулуқта йолни силаштуриду, У уларни мәс болуп қалған кишидәк галди-гулдуң маңдуриду.
