Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Отвещав же Иов, рече:
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
убо вы ли едини есте человецы, или с вами скончается премудрость?
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
И у мене сердце есть якоже и у вас.
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Праведен бо муж и непорочен бысть в поругание:
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
во время бо определеное уготован бысть пасти от иных, домы же его опустошены быти беззаконными. Обаче никтоже да уповает, лукав сый, неповинен быти,
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
елицы разгневляют Господа, аки и истязания им не будет.
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Но вопроси четвероногих, аще ти рекут, и птиц небесных, аще ти возвестят:
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
повеждь земли, аще ти скажет, и исповедят ти рыбы морския.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
Кто убо не разуме во всех сих, яко рука Господня сотвори сия?
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
Не в руце ли Его душа всех живущих и дух всякаго человека?
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
Ухо бо словеса разсуждает, гортань же брашна вкушает.
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
Во мнозем времени премудрость, во мнозе же житии ведение.
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
У Него премудрость и сила, у Того совет и разум.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Аще низложит, кто созиждет? Аще затворит от человеков, кто отверзет?
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Аще возбранит воду, изсушит землю: аще же пустит, погубит ю превратив.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
У Него держава и крепость, у Того ведение и разум.
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
Проводяй советники пленены, судии же земли ужаси:
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
посаждаяй цари на престолех и обвязуяй поясом чресла их:
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
отпущаяй жерцы пленники, сильных же земли низврати:
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
изменяяй устне верных, разум же старцев уразуме:
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
изливаяй безчестие на князи, смиренныя же изцели:
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
открываяй глубокая от тмы, изведе же на свет сень смертную:
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
прельщаяй языки и погубляяй их, низлагаяй языки и наставляяй их:
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
изменяяй сердца князей земных, прельсти же их на пути, егоже не ведяху,
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
да осяжут тму, а не свет, да заблудят же яко пияный.
