Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Da tok Job til orde og sa:
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
Ja sannelig, I er de rette folk, og med eder dør visdommen ut.
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
Også jeg har forstand, likesom I, jeg står ikke tilbake for eder, og hvem vet ikke dette?
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Til spott for mine venner er jeg, jeg som ropte til Gud og fikk svar; til spott er jeg, den rettskafne og ulastelige.
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
Ulykken fortjener bare forakt efter de trygges mening; forakt venter dem hvis fot vakler.
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Ødeleggeres telt blir i ro, og trygge er de som egger Gud til vrede, de som fører sin gud i sin hånd.
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Men spør du dyrene, de skal lære dig, og himmelens fugler, de skal si dig det,
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
eller tal til jorden, og den skal lære dig, og havets fisker skal fortelle dig det.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
Hvem skjønner ikke av alt dette at det er Herrens hånd som har skapt det,
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
han som har i sin hånd hver levende sjel og hvert menneskelegemes ånd?
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
Mon ikke øret prøver ord, likesom ganen smaker mat?
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
Hos gråhårede er visdom, og langt liv gir forstand.
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
Hos ham er visdom og velde, ham hører råd og forstand til.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Se, han river ned, og det bygges ikke op igjen; han stenger for en mann, og det lukkes ikke op.
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Han demmer for vannene, og de tørker bort, og han slipper dem løs, og de velter om jorden.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
Hos ham er styrke og visdom; i hans makt er både den som farer vill, og den som fører vill.
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
Han fører rådsherrer bort som fanger, og dommere gjør han til dårer.
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
Kongers tvangsbånd løser han og binder rep om deres lender.
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
Han fører prester bort som fanger, og mektige menn støter han ned.
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
Han fratar prøvede menn mælet og oldinger deres innsikt.
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
Han utøser forakt over fyrster, og de sterkes belte løser han.
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
Han drar det skjulte frem av mørket og fører dødsskygge frem i lyset.
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
Han lar folkene bli store, og han lar dem gå til grunne; han gir folkene vidt rum, og han fører dem bort.
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
Høvdingene i landet fratar han forstanden og lar dem fare vill i et uveisomt øde;
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
de famler i mørke uten lys, og han lar dem rave likesom drukne.
