Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Respondens autem Iob, dixit:
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
Ergo vos estis soli homines, et vobiscum morietur sapientia?
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
Et mihi est cor sicut et vobis, nec inferior vestri sum: quis enim haec, quae nostis, ignorat?
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Qui deridetur ab amico suo sicut ego, invocabit Deum, et exaudiet eum: deridetur enim iusti simplicitas.
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
Lampas contempta apud cogitationes divitum, parata ad tempus statutum.
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Abundant tabernacula praedonum, et audacter provocant Deum, cum ipse dederit omnia in manus eorum.
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Nimirum interroga iumenta, et docebunt te: et volatilia caeli, et indicabunt tibi.
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
Loquere terrae, et respondebit tibi: et narrabunt pisces maris.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
Quis ignorat quod omnia haec manus Domini fecerit?
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
In cuius manu anima omnis viventis, et spiritus universae carnis hominis.
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
Nonne auris verba diiudicat, et fauces comedentis, saporem?
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
In antiquis est sapientia, et in multo tempore prudentia.
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
Apud ipsum est sapientia et fortitudo, ipse habet consilium et intelligentiam.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Si destruxerit, nemo est qui aedificet: si incluserit hominem, nullus est qui aperiat.
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Si continuerit aquas, omnia siccabuntur: et si emiserit eas, subvertent terram.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
Apud ipsum est fortitudo et sapientia: ipse novit et decipientem, et eum qui decipitur.
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
Adducit consiliarios in stultum finem, et iudices in stuporem.
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
Balteum regum dissolvit, et praecingit fune renes eorum.
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
Ducit sacerdotes inglorios, et optimates supplantat:
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
Commutans labium veracium, et doctrinam senum auferens.
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
Effundit despectionem super principes, eos, qui oppressi fuerant, relevans.
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
Qui revelat profunda de tenebris, et producit in lucem umbram mortis.
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
Qui multiplicat gentes et perdit eas, et subversas in integrum restituit.
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
Qui immutat cor principum populi terrae, et decipit eos ut frustra incedant per invium:
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
Palpabunt quasi in tenebris, et non in luce, et errare eos faciet quasi ebrios.
