Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Allora Giobbe rispose e disse:
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
“Voi, certo, valete quanto un popolo, e con voi morrà la sapienza.
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
Ma del senno ne ho anch’io al par di voi, non vi son punto inferiore; e cose come codeste chi non le sa?
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Io dunque dovrei essere il ludibrio degli amici! Io che invocavo Iddio, ed ei mi rispondeva; il ludibrio io, l’uomo giusto, integro!
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
Lo sprezzo alla sventura è nel pensiero di chi vive contento; esso è sempre pronto per coloro a cui vacilla il piede.
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Sono invece tranquille le tende de’ ladroni e chi provoca Iddio, chi si fa un dio della propria forza, se ne sta al sicuro.
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Ma interroga un po’ gli animali, e te lo insegneranno; gli uccelli del cielo, e te lo mostreranno;
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
o parla alla terra ed essa te lo insegnerà, e i pesci del mare te lo racconteranno.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
Chi non sa, fra tutte queste creature, che la mano dell’Eterno ha fatto ogni cosa,
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
ch’egli tiene in mano l’anima di tutto quel che vive, e lo spirito di ogni essere umano?
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
L’orecchio non discerne esso le parole, come il palato assaggia le vivande?
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
Nei vecchi si trova la sapienza e lunghezza di giorni da intelligenza.
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
Ma in Dio stanno la saviezza e la potenza, a lui appartengono il consiglio e l’intelligenza.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Ecco, egli abbatte, e niuno può ricostruire; Chiude un uomo in prigione, e non v’è chi gli apra.
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Ecco, egli trattiene le acque, e tutto inaridisce; le lascia andare, ed esse sconvolgono la terra.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
Egli possiede la forza e l’abilità; da lui dipendono chi erra e chi fa errare.
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
Egli manda scalzi i consiglieri, colpisce di demenza i giudici.
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
Scioglie i legami dell’autorità dei re e cinge i loro fianchi di catene.
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
Manda scalzi i sacerdoti, e rovescia i potenti.
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
Priva della parola i più eloquenti, e toglie il discernimento ai vecchi.
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
Sparge lo sprezzo sui nobili, e rallenta la cintura ai forti.
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
Rivela le cose recondite, facendole uscir dalle tenebre, e trae alla luce ciò ch’è avvolto in ombra di morte.
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
Aggrandisce i popoli e li annienta, amplia le nazioni e le riconduce nei loro confini;
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
Toglie il senno ai capi della terra, e li fa errare in solitudini senza sentiero.
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
Van brancolando nelle tenebre, senza alcuna luce, e li fa barcollare come ubriachi.
