Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Job antwoordde, en sprak:
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
Ja zeker, gij vertegenwoordigt het volk, En met u sterft de wijsheid uit!
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
Ik heb evenveel verstand als gij Wie zou trouwens dit alles niet weten?
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Laat mij de spot zijn van mijn vriend; Ik roep Jahweh aan, Hij zal mij verhoren! Bespotting voor de deugd van de vromen,
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
Verachting voor de beproefden: denkt het gelukskind, En een trap voor hen, wier voeten wankelen;
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Maar vrede voor de tenten der rovers, Onbezorgdheid voor hen, die God durven tarten, En die God naar hun hand willen zetten!
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Ondervraag slechts het vee: het zal het u leren; De vogels uit de lucht; zij vertellen het u;
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
Of het kruipend gedierte op aarde: zij zullen het zeggen; De vissen der zee: zij lichten u in.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
Wie onder die allen, die het niet weet, Dat de hand van Jahweh dit wrocht!
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
Hij, die iedere levende ziel in zijn hand heeft, En de adem van alle menselijk vlees!
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
Of kan het oor geen woorden meer toetsen, Het gehemelte geen spijzen meer proeven;
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
Is er geen wijsheid meer bij bejaarden, Op hoge leeftijd geen inzicht?
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
Bij Hem is wijsheid en macht, Bij Hem beleid en verstand.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Haalt Hij omver, men bouwt niet op, Dien Hij kerkert, doet men niet open.
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Houdt Hij de wateren tegen, ze drogen op; Laat Hij ze los, ze woelen het land om.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
Bij Hem is kracht en vernuft, Hem behoort de verleide met den verleider;
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
Raadsheren laat Hij barrevoets gaan, En rechters maakt Hij tot dwazen;
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
De boeien der koningen maakt Hij los, En legt een koord om hun eigen heup.
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
De priesters laat Hij barrevoets gaan, En oude geslachten brengt Hij ten val;
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
Aan vertrouwbare mannen ontneemt Hij de spraak, En ontrooft de grijsaards hun oordeel;
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
Hij stort verachting over edelen uit, En rukt de gordel der machtigen los.
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
Hij maakt naties groot, en richt ze ten gronde, Breidt volken uit, en stoot ze neer;
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
Hij berooft de vorsten der aarde van hun verstand, En laat ze in de ongebaande wildernis dolen;
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
Ze tasten in de duisternis rond, zonder licht, Ze waggelen als een dronken man.
