Йов 12
1 А Йов відповів та й сказав:
Тогава Иов в отговор рече:
2 „Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
Наистина само вие сте люде, И с вас ще умре мъдростта!
3 Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
Но и аз имам разум както и вие; Не съм по-долен от вас; И такива работи, кой ги не знае?
4 Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
Станах за поругание на ближния си, Човек, който призовавах Бога, и Той му отговаряше, - Праведният, непорочният човек стана за поругание!
5 Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
Тоя, чиито нозе са близо до подхлъзване, Е като презрян светилник в мисълта на благополучния.
6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
Шатрите на разбойниците са в благоденствие, И тия, които разгневяват Бога, са в безопасност; Бог докарва изобилие в ръцете им.
7 Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
Но попитай сега животните, и те ще те научат, И въздушните птици, и те ще ти кажат;
8 Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
Или говори на земята, и тя ще те научи, И морските риби ще ти изявят.
9 Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
От всички тия кой не разбира, Че ръката на Господа е сторила това?
10 Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
В Чиято ръка е душата на всичко живо, И дишането на цялото човечество.
11 Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
Ухото не изпитва ли думите Както небцето вкусва ястието си?
12 Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
Мъдростта е у белокосите, казвате вие, И разумът в дългия живот.
13 Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
А у Бога е мъдростта и силата; Той има разсъждение и разум.
14 Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
Ето, Той събаря, и не съгражда вече; Затваря човека, и не му се отваря.
15 Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
Ето, задържа водите, и пресъхват; Пуща ги пак, и изравят земята.
16 В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
У Него е силата и мъдростта; Негов е измаменият и измамникът.
17 Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
Закарва съветниците ограбени, И прави съдиите глупави.
18 Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
Разпасва пояса на царете, И опасва кръста им с въже.
19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
Закарва първенците ограбени, И поваля силните.
20 Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
Отнема думата от ползуващите се с доверие, И взема ума на старейшините.
21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
Излива презрение върху князете, И ослабва силата на яките.
22 Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
Открива дълбоки работи из тъмнината, И изважда на видело мрачната сянка.
23 Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
Умножава народите, и погубва ги, Разширява народите, и стеснява ги.
24 Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
Отнема бодростта на началниците на земните жители, И прави ги да се скитат по непроходна пустиня;
25 вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
Пипат в тъмнината без виделина, И прави ги да залитат като пиян.
