Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Y respondió Sofar Naamatita, y dijo:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
¿Las muchas palabras, no han de tener respuesta? ¿Y el hombre parlero será justificado?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
¿Tus mentiras harán callar los hombres? ¿y harás escarnio, y no habrá quien te avergüence?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Tú dices: Mi manera de vivir es pura, y yo soy limpio delante de tus ojos.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Mas, ¡oh quién diera que Dios hablara, y abriera sus labios contigo!
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
Y que te declarara los secretos de la sabiduría: porque dos tantos mereces según la ley; y sabe que Dios te ha olvidado por tu iniquidad.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
¿Alcanzarás tú el rastro de Dios? ¿llegarás tú a la perfección del Todopoderoso?
Es más alto que los cielos, ¿qué harás? es más profundo que el infierno, ¿cómo le conocerás? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Su medida es más larga que la tierra, y más ancha que la mar.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Si cortare, o encerrare, o juntare, ¿quién le responderá?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Porque el conoce a los hombres vanos: y ve la iniquidad, ¿y no entenderá?
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
El hombre vano se hará entendido, aunque nazca como el pollino del asno montés.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Si tú preparares tu corazón, y extendieres a él tus manos:
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
Si alguna iniquidad está en tu mano, y la echares de ti, y no consintieres que en tus habitaciones more maldad:
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
Entonces levantarás tu rostro de mancha, y serás fuerte, y no temerás;
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
Y olvidarás tu trabajo, y te acordarás de él, como de aguas que pasaron.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Y en mitad de la siesta se levantará bonanza: resplandecerás, y serás como la mañana.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Y confiarás, que habrá esperanza; y cabarás, y dormirás seguro.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Y acostarte has, y no habrá quien te espante; y muchos te rogarán.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Mas los ojos de los malos se consumirán, y no tendrán refugio; y su esperanza será dolor de alma.
