Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Entonces Sofar naamatita respondió:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
¿No habrá respuesta a la abundancia de palabras? ¿Será justificado el que habla mucho?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
¿Harán callar a los hombres tus jactancias? ¿Harás escarnio sin que alguno te avergüence?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Pues dijiste: Mi enseñanza es pura, y soy inocente delante de Ti.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Pero, quién diera que ʼElohim hable y abra su boca hacia ti.
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
Te declare secretos de sabiduría, porque Él es de múltiple entendimiento. Así entenderías que ʼElohim, en tu favor, te castiga menos de lo que merece tu iniquidad.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
¿Descubrirás tú las profundidades de ʼElohim? ¿Puedes hallar los límites de ʼEL-Shadday?
Es más alto que los cielos, ¿qué puedes tú hacer? Es más profundo que el Seol, ¿qué puedes tú saber? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Su dimensión es más extensa que la tierra y más ancha que el mar.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Si Él pasa y aprisiona, o convoca una asamblea, ¿quién lo puede restringir?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Porque Él conoce a los hombres vanos. Ve también su perversidad, ¿y no la considerará?
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
El hombre vano será entendido cuando un pollino de asno montés nazca hombre.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Si tú dispones tu corazón y extiendes a Él tus manos,
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
si hay iniquidad en tus manos, la alejas de ti y no permites que la perversidad more en tus tiendas,
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
entonces levantarías tu semblante libre de mancha, estarías firme y nada temerías,
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
olvidarías tu aflicción y la recordarías como aguas que pasaron.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Tu existencia sería más resplandeciente que el mediodía. Aunque haya oscuridad, sería como la alborada.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Estarías confiado, porque habría esperanza. Mirarías alrededor y descansarías seguro,
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
reposarías, sin que alguno te espante. Y muchos implorarían tu favor.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Pero los ojos de los perversos fallarán, y no habrá escape para ellos. Su esperanza será el último suspiro.
