Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
A Sofar Namaæanin odgovori i reèe:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Zar na mnoge rijeèi nema odgovora? ili æe èovjek govorljiv ostati prav?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Hoæe li tvoje laži umuèkati ljude? i kad se ti rugaš, zar te neæe niko posramiti?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Jer si rekao: èista je nauka moja, i èist sam pred oèima tvojim.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Ali kad bi Bog progovorio i usne svoje otvorio na te,
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
I pokazao ti tajne mudrosti, jer ih je dvojinom više, poznao bi da te Bog kara manje nego što zaslužuje tvoje bezakonje.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Možeš li ti tajne Božije dokuèiti, ili dokuèiti savršenstvo svemoguæega?
To su visine nebeske, šta æeš uèiniti? dublje je od pakla, kako æeš poznati? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Duže od zemlje, šire od mora.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Da prevrati, ili zatvori ili sabere, ko æe mu braniti?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Jer zna ništavilo ljudsko, i videæi nevaljalstvo zar neæe paziti?
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
Èovjek bezuman postaje razuman, premda se èovjek raða kao divlje magare.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Da ti upraviš srce svoje i podigneš ruke svoje k njemu,
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
Ako je bezakonje u ruci tvojoj, da ga ukloniš, i ne daš da nepravda bude u šatorima tvojim,
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
Tada æeš podignuti lice svoje bez mane i stajaæeš tvrdo i neæeš se bojati;
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
Zaboraviæeš muku, kao vode koja proteèe opominjaæeš je se;
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Nastaæe ti vrijeme vedrije nego podne, sinuæeš, biæeš kao jutro;
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Uzdaæeš se imajuæi nadanje, zakopaæeš se, i mirno æeš spavati.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Ležaæeš, i niko te neæe plašiti, i mnogi æe ti se moliti.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Ali oèi æe bezbožnicima išèiljeti, i utoèišta im neæe biti, i nadanje æe im biti izdisanje.
