Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Då tok Sofar frå Na’ama til ords og sagde:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
«Skal slik ei svalling ei få svar? Skal slik ein storpratar få rett?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Skal menner for din ordflaum tegja? Skal du få spotta utan skjemsla?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Du segjer: «Rein er læra mi, eg skuldfri er i dine augo.»
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Men dersom berre Gud vil tala og opna munnen sin mot deg,
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
og syna deg sin løynde visdom, kor han eig vit i dobbelt mål! Då skulde du nok skyna at Gud gjev deg noko til av syndi.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Skal tru Guds tankedjup du kjenner? Hev du nått fram til Allvalds grensa?
Høgar’ enn himmelen - kva gjer du? Djupar’ enn helheimen - kva veit du? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Lenger enn jordi strekkjer seg og breidare enn havet sjølv.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Når han skrid fram og legg i lekkjor, stemnar til doms, kven stoggar honom?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Han kjenner deim som talar lygn; han ser den falske utan leiting.
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
Det tome hovud fær forstand, og asenfolen vert til mann.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Men vil du bu ditt hjarta rett og henderne mot honom breida
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
og halda svik frå handa di og urett burte frå ditt tjeld,
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
då kann du lyt’laust hovud lyfta, då stend du fast og ræddast ikkje;
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
då kann du gløyma all di møda, liksom ei elv som framum rann.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Klårar’ enn dagen stend ditt liv, og myrkret vert til morgongråe;
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
då er du trygg, då hev du von, du ottelaus til kvile gjeng.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Du ligg, og ingen upp deg skræmer, og mange vil deg gjerne tekkjast.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Men augo veiknar på dei vonde; dei hev’kje nokor tilflugt meir, men ventar på å anda ut.»
