Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Da tok Sofar fra Na'ama til orde og sa:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Skulde en ordflom bli uten svar, eller en ordgyter få rett?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Skulde dine store ord drive menn til taushet, skulde du spotte uten at nogen skammer dig ut?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Og skal du få si: Ren er min lære, og skyldfri er jeg i dine øine?
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Men bare Gud vilde tale og oplate sine leber mot dig
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
og åpenbare dig visdommens hemmeligheter, at det i dem er dobbelt forstand! Da måtte du nok innse at Gud tilgir dig noget av din misgjerning.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Mon du kan finne bunn i Guds vesen eller nå frem til den Allmektiges ytterste grense?
Himmelhøi er den, hvad kan du gjøre? Dypere enn dødsriket, hvad vet du? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Lengere enn jorden er dens mål og bredere enn havet.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Om han farer frem og setter i fengsel og sammenkaller retten, hvem vil da hindre ham?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
For han, han kjenner de falske folk og ser uretten, uten at han trenger å gi akt på den,
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
og selv en uvettig mann får forstand, og et ungt villesel blir født til menneske.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Hvis du retter ditt hjerte og utbreder dine hender til ham -
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
er det synd i din hånd, da ha den bort og la ikke urett bo i dine telt -
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
ja, da skal du, fri for lyte, opløfte ditt åsyn og stå fast og ikke frykte;
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
for du skal glemme din møie, som forbifarne vann skal du komme den i hu.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Og lysere enn middagen blir da ditt liv; mørket blir for dig som morgenen.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Og du skal være trygg, for da er det håp, og når du har sett dig vel omkring, kan du legge dig trygt til ro.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Og du skal hvile, og ingen skal skremme dig op, og mange skal søke din yndest.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Men de ugudeliges øine tæres bort; de har ingen tilflukt mere, og deres håp er å utånde sjelen.
