Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Respondens autem Sophar Naamathites, dixit:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Numquid qui multa loquitur, non et audiet? aut vir verbosus iustificabitur?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Tibi soli tacebunt homines? et cum ceteros irriseris, a nullo confutaberis?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Dixisti enim: Purus est sermo meus, et mundus sum in conspectu tuo.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Atque utinam Deus loqueretur tecum, et aperiret labia sua tibi,
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
Ut ostenderet tibi secreta sapientiæ, et quod multiplex esset lex eius, et intelligeres quod multo minora exigaris ab eo, quam meretur iniquitas tua.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Forsitan vestigia Dei comprehendes, et usque ad perfectum Omnipotentem reperies?
Excelsior cælo est, et quid facies? profundior inferno, et unde cognosces? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Longior terra mensura eius, et latior mari.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Si subverterit omnia, vel in unum coarctaverit, quis contradicet ei?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Ipse enim novit hominum vanitatem, et videns iniquitatem, nonne considerat?
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
Vir vanus in superbiam erigitur, et tamquam pullum onagri se liberum natum putat.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Tu autem firmasti cor tuum, et expandisti ad eum manus tuas.
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
Si iniquitatem, quæ est in manu tua, abstuleris a te, et non manserit in tabernaculo tuo iniustitia:
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
Tunc levare poteris faciem tuam absque macula, et eris stabilis, et non timebis.
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
Miseriæ quoque oblivisceris, et quasi aquarum quæ præterierunt recordaberis.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Et quasi meridianus fulgor consurget tibi ad vesperam: et cum te consumptum putaveris, orieris ut lucifer.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Et habebis fiduciam, proposita tibi spe, et defossus securus dormies.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Requiesces, et non erit qui te exterreat: et deprecabuntur faciem tuam plurimi.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Oculi autem impiorum deficient, et effugium peribit ab eis, et spes illorum abominatio animæ.
