Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Allora Zofar il Naamatita prese la parola e disse:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
A tante parole non si darà risposta? O il loquace dovrà aver ragione?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
I tuoi sproloqui faranno tacere la gente? Ti farai beffe, senza che alcuno ti svergogni?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Tu dici: «Pura è la mia condotta, io sono irreprensibile agli occhi di lui».
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Tuttavia, volesse Dio parlare e aprire le labbra contro di te,
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
per manifestarti i segreti della sapienza, che sono così difficili all'intelletto, allora sapresti che Dio ti condona parte della tua colpa.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Credi tu di scrutare l'intimo di Dio o di penetrare la perfezione dell'Onnipotente?
E' più alta del cielo: che cosa puoi fare? E' più profonda degli inferi: che ne sai? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Più lunga della terra ne è la dimensione, più vasta del mare.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Se egli assale e imprigiona e chiama in giudizio, chi glielo può impedire?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Egli conosce gli uomini fallaci, vede l'iniquità e l'osserva:
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
l'uomo stolto mette giudizio e da ònagro indomito diventa docile.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Ora, se tu a Dio dirigerai il cuore e tenderai a lui le tue palme,
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
se allontanerai l'iniquità che è nella tua mano e non farai abitare l'ingiustizia nelle tue tende,
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
allora potrai alzare la faccia senza macchia e sarai saldo e non avrai timori,
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
perché dimenticherai l'affanno e te ne ricorderai come di acqua passata;
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
più del sole meridiano splenderà la tua vita, l'oscurità sarà per te come l'aurora.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Ti terrai sicuro per ciò che ti attende e, guardandoti attorno, riposerai tranquillo.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Ti coricherai e nessuno ti disturberà, molti anzi cercheranno i tuoi favori.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
Ma gli occhi dei malvagi languiranno, ogni scampo è per essi perduto, unica loro speranza è l'ultimo respiro!
