Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Çophar de Naama prit la parole et dit:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Est-ce que ce flot de paroles n’appelle pas une réponse? Suffit-il d’être loquace pour avoir raison?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Ton verbiage réduirait-il les gens au silence, et prodiguerais-tu l’ironie, sans que personne te confonde?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Tu dis: "Pure est ma doctrine, je suis sans tache à tes yeux."
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
Ah! Il serait à souhaiter que Dieu parlât, qu’il ouvrît ses lèvres pour te répondre!
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
Il te révélerait les mystères de la sagesse, car la vérité a de nombreux aspects; et tu reconnaîtrais que Dieu est loin de te compter toutes tes fautes.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Prétends-tu pénétrer le secret insondable de Dieu, saisir la perfection du Tout-Puissant?
Si elle a la hauteur des cieux, que peux-tu faire? Si elle dépasse la profondeur du Cheol, quelle connaissance en as-tu? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Elle est plus étendue en longueur que la terre, plus vaste que l’Océan!
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
Si Dieu s’avance, s’il enferme dans une geôle, s’il convoque une assemblée de justice, qui peut l’en détourner?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
Car il connaît bien les gens pervers, il remarque l’iniquité sans même y regarder de près.
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
Par là, l’homme au cerveau creux peut devenir intelligent et, cessant d’être un âne sauvage, naître à la dignité humaine.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
Donc, si tu veux, toi, bien diriger ton cœur et étendre tes bras vers lui,
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
si tu écartes le péché qui souille ta main, si tu bannis l’injustice de ta tente,
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
aussitôt, tu pourras relever ton front exempt de tache; tu seras solide comma l’airain et n’auras rien à craindre.
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
Bien plus, tu oublieras les maux passés, ou ne t’en souviendras que comme de l’onde écoulée.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Ton sort sera plus brillant que le soleil de midi, le sombre crépuscule luira pour toi comme le matin.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Tu seras plein de confiance, car l’espoir renaîtra, tu feras ton inspection et te coucheras en sécurité.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Ton gîte ne sera troublé par personne, mais beaucoup rechercheront tes faveurs,
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
tandis que les yeux des méchants se consumeront, que tout refuge leur sera fermé, et que leur espoir, ce sera le dernier souffle d’un mourant.
