Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
And Zophar the Naamathite answereth and saith: —
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Is a multitude of words not answered? And is a man of lips justified?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Thy devices make men keep silent, Thou scornest, and none is causing blushing!
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
And thou sayest, 'Pure [is] my discourse, And clean I have been in Thine eyes.'
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
And yet, O that God had spoken! And doth open His lips with thee.
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
And declare to thee secrets of wisdom, For counsel hath foldings. And know thou that God forgetteth for thee, [Some] of thine iniquity.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
By searching dost thou find out God? Unto perfection find out the Mighty One?
Heights of the heavens! — what dost thou? Deeper than Sheol! — what knowest thou? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Longer than earth [is] its measure, And broader than the sea.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
If He pass on, and shut up, and assemble, Who then dost reverse it?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
For he hath known men of vanity, And He seeth iniquity, And one doth not consider [it]!
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
And empty man is bold, And the colt of a wild ass man is born.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
If thou — thou hast prepared thy heart, And hast spread out unto Him thy hands,
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
If iniquity [is] in thy hand, put it far off, And let not perverseness dwell in thy tents.
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
For then thou liftest up thy face from blemish, And thou hast been firm, and fearest not.
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
For thou dost forget misery, As waters passed away thou rememberest.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
And above the noon doth age rise, Thou fliest — as the morning thou art.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
And thou hast trusted because their is hope, And searched — in confidence thou liest down,
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
And thou hast rested, And none is causing trembling, And many have entreated thy face;
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
And the eyes of the wicked are consumed, And refuge hath perished from them, And their hope [is] a breathing out of soul!
