Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Then answered Zophar the Naamathite, and said,
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Should not the multitude of words be answered? and should a man full of talk be justified?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Should thy falsehoods make men hold their peace? and when thou mockest, shall no man make thee ashamed?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
For thou hast said, My doctrine [is] pure, and I am clean in thy eyes.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
But Oh that God would speak, and open his lips against thee;
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
And that he would show thee the secrets of wisdom, that [they are] double to that which is! Know therefore that God exacteth of thee [less] than thy iniquity [deserveth].
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Canst thou by searching find out God? canst thou find out the Almighty to perfection?
[It is] as high as heaven; what canst thou do? deeper than hell; what canst thou know? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
The measure of it [is] longer than the earth, and broader than the sea.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
If he shall cut off, and shut up, or gather together, then who can hinder him?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
For he knoweth vain men: he seeth wickedness also; will he not then consider [it]?
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
For vain man would be wise, though man is born [like] a wild ass's colt.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
If thou preparest thy heart, and stretchest out thy hands towards him;
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
If iniquity [is] in thy hand, put it far away, and let not wickedness dwell in thy tabernacles.
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
For then shalt thou lift up thy face without spot; yes, thou shalt be steadfast, and shalt not fear:
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
Because thou shalt forget [thy] misery, [and] remember [it] as waters [that] pass away:
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
And [thy] age shall be clearer than the noon-day: thou shalt shine forth, thou shalt be as the morning.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
And thou shalt be secure, because there is hope; yes, thou shalt dig [about thee], [and] thou shalt take thy rest in safety.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Also thou shalt lie down, and none shall make [thee] afraid; yes, many shall make suit to thee.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
But the eyes of the wicked shall fail, and they shall not escape, and their hope [shall be as] the expiration of the breath.
