Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Then answered Zophar the Naamathite, and said,
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Should not the multitude of words be answered? and should a man full of talk be justified?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Should thy lies make men hold their peace? and when thou mockest, shall no man make thee ashamed?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
For thou hast said, My doctrine is pure, and I am clean in thy eyes.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
But O that God would speak, and open his lips against thee;
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
And that he would show thee the secrets of wisdom, that they are double to that which is! Know therefore that God exacteth of thee less than thy iniquity deserveth.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Canst thou by searching find out God? canst thou find out the Almighty to perfection?
It is as high as heaven; what canst thou do? deeper than hell; what canst thou know? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
The measure of it is longer than the earth, and broader than the sea.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
If he shall cut off, and shut up, or gather together, then who can hinder him?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
For he knoweth vain men: he seeth wickedness also; will he not then consider it?
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
For vain man would be wise, though man is born like a wild donkey’s colt.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
If thou preparest thy heart, and stretchest out thy hands toward him;
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
If iniquity is in thy hand, put it far away, and let not wickedness dwell in thy tents.
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
For then shalt thou lift up thy face without spot; yea, thou shalt be steadfast, and shalt not fear:
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
Because thou shalt forget thy misery, and remember it as waters that pass away:
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
And thy age shall be clearer than the noonday; thou shalt shine forth, thou shalt be as the morning.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
And thou shalt be secure, because there is hope; yea, thou shalt dig about thee, and thou shalt take thy rest in safety.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Also thou shalt lie down, and none shall make thee afraid; yea, many shall make suit to thee.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
But the eyes of the wicked shall fail, and they shall not escape, and their hope shall be as the giving up of the ghost.
