Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
Then answered Zophar the Naamathite, and said:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
Shall not the multitude of words receive an answer? Shall the man of words be justified?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Shall thy boastings make men hold their peace? Shalt thou mock, and none put thee to shame?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
Thou sayest, My speech is pure; I am clean in thine eyes, [[O God!]]
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
But O that God would speak, And open his lips against thee;
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
That he would show thee the secrets of his wisdom, —His wisdom, which is unsearchable! Then shouldst thou know that God forgiveth thee many of thine iniquities.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Canst thou search out the deep things of God? Canst thou find out the Almighty to perfection?
'Tis high as heaven, what canst thou do? Deeper than hell, what canst thou know? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
The measure thereof is longer than the earth, And broader than the sea.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
If he apprehend, and bind, and bring to trial, Who shall oppose him?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
For he knoweth the unrighteous; He seeth iniquity, when they do not observe it.
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
But vain man is without understanding; Yea, man is born a wild ass's colt.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
If thou direct thy heart, And stretch out thy hands, toward him;
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
If thou put away iniquity from thy hand, And let not wickedness dwell in thy habitation, —
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
Then shalt thou lift up thy face without spot; Yea, thou shalt be steadfast, and have no fear.
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
For thou shalt forget thy misery, Or remember it as waters that have passed away.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
Thy life shall be brighter than the noon-day; Now thou art in darkness, thou shalt then be as morning.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
Thou shalt be secure, because there is hope; Now thou art disappointed, thou shalt then rest in safety.
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
Thou shalt lie down, and none shall make thee afraid; And many shall make suit unto thee.
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
But the eyes of the wicked shall be wearied out; They shall find no refuge; Their hope is—the breathing forth of life.
