Йов 11
1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
And Zophar the Naamathite answers and says:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
“Is a multitude of words not answered? And is a man of lips justified?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
Your boastings make men keep silent, You scorn, and none is causing blushing!
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
And you say, My discourse [is] pure, And I have been clean in Your eyes.
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
And yet, O that God had spoken! And opens His lips with you.
6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
And declares to you secrets of wisdom, for counsel has foldings. And know that God forgets of your iniquity for you.
7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Do you find out God by searching? To perfection find out the Mighty One?
Heights of the heavens—what [can] you do? Deeper than Sheol—what [can] you know? (Sheol h7585)
9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
Its measure [is] longer than earth, and broader than the sea.
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
If He passes on, and shuts up, and assembles, Who then reverses it?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
For He has known men of vanity, And He sees iniquity, And one does not consider [it]!
12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
And empty man is bold, And man is born [as] the colt of a wild donkey.
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
If you have prepared your heart, And have spread out your hands to Him,
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
If iniquity [is] in your hand, put it far off, And do not let perverseness dwell in your tents.
15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
For then you lift up your face from blemish, And you have been firm, and do not fear.
16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
For you forget misery, As waters passed away you remember.
17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
And age rises above the noon, You fly—you are as the morning.
18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
And you have trusted because there is hope, And searched—in confidence you lie down,
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
And you have rested, And none is causing trembling, And many have begged [at] your face;
20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
And the eyes of the wicked are consumed, And refuge has perished from them, And their hope [is] a breathing out of soul!”
