Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
ESTÁ mi alma aburrida de mi vida: daré yo suelta á mi queja sobre mí, hablaré con amargura de mi alma.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Diré á Dios: no me condenes; hazme entender por qué pleiteas conmigo.
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
¿Parécete bien que oprimas, que deseches la obra de tus manos, y que resplandezcas sobre el consejo de los impíos?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
¿Tienes tú ojos de carne? ¿ves tú como ve el hombre?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
¿Son tus días como los días del hombre, ó tus años como los tiempos humanos,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
Para que inquieras mi iniquidad, y busques mi pecado,
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Sobre saber tú que no soy impío, y que no hay quien de tu mano libre?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Tus manos me formaron y me compusieron todo en contorno: ¿y así me deshaces?
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Acuérdate ahora que como á lodo me diste forma: ¿y en polvo me has de tornar?
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
¿No me fundiste como leche, y como un queso me cuajaste?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Vestísteme de piel y carne, y cubrísteme de huesos y nervios.
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Vida y misericordia me concediste, y tu visitación guardó mi espíritu.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Y estas cosas tienes guardadas en tu corazón; yo sé que esto está cerca de ti.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Si pequé, tú me has observado, y no me limpias de mi iniquidad.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Si fuere malo, ¡ay de mí! y si fuere justo, no levantaré mi cabeza, estando harto de deshonra, y de verme afligido.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Y subirá de punto, [pues] me cazas como á león, y tornas á hacer en mí maravillas.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
Renuevas contra mí tus plagas, y aumentas conmigo tu furor, remudándose sobre mí ejércitos.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
¿Por qué me sacaste de la matriz? Habría yo espirado, y no me vieran ojos.
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
Fuera, como si nunca hubiera sido, llevado desde el vientre á la sepultura.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
¿No son mis días poca cosa? Cesa pues, y déjame, para que me conforte un poco.
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
Antes que vaya para no volver, á la tierra de tinieblas y de sombra de muerte;
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
Tierra de oscuridad, lóbrega como sombra de muerte, sin orden, y que aparece como [la] oscuridad [misma].
