Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
¡Mi alma está hastiada de mi vida! Daré rienda suelta a mi queja. Hablaré con la amargura de mi alma.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Diré a ʼElohim: ¡No me condenes! Hazme saber por qué contiendes conmigo.
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
¿En verdad, es justo para Ti oprimir, desechar la obra de tus manos y favorecer el designio de los perversos?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
¿Tienes ojos humanos y miras como mira el hombre?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
¿Son tus días como los días del hombre o tus años como los años del hombre,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
para que indagues mi iniquidad e investigues mi pecado?
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Tú sabes que no soy culpable, y que no hay quien libre de tu mano.
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Tus manos me hicieron y me formaron. ¿Y ahora me destruyes?
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Recuerda, te ruego, que del barro me moldeaste. ¿Y al polvo me harás volver?
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
¿No me vertiste como leche y me cuajaste como queso?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Me cubriste de piel y de carne, con huesos y tendones me tejiste.
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Me otorgaste vida y misericordia, y tu cuidado preservó mi espíritu.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Tenías estas cosas ocultas en tu corazón. Yo sé que esto estaba contigo.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Si peco, Tú me observas, y no me tendrás como limpio de mi culpa.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Si soy malo, ¡ay de mí! Y si soy justo, no levantaré mi cabeza. Estoy hastiado de la afrenta y de ver mi aflicción.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Si mi cabeza se levanta, me cazas como a león y vuelves a mostrar tus proezas en mí.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
Renuevas tus testigos contra mí y aumentas contra mí tu furor como tropas de relevo.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
¿Por qué entonces me sacaste de la matriz? ¡Hubiera yo expirado sin que ningún ojo me viera!
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
Sería como si nunca hubiera existido, llevado del vientre a la tumba.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
¿No son pocos mis días? Cesa pues, y déjame, para que me consuele un poco
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
antes que me vaya a la región tenebrosa de la muerte para no volver,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
tierra de oscuridad, lóbrega, lugar de sombra de muerte, sin orden, donde la luz es como densa oscuridad.
