Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
“Tedio de vida tiene mi alma, daré libre curso a mis quejas; hablaré con la amargura de mi alma.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Diré a Dios: «No me condenes»; dime por qué contiendes conmigo.
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Te parece acaso bien oprimirme, desechar la obra de tus manos, y favorecer los designios de los malvados?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
¿Tienes Tú ojos de carne, y miradas como miradas de hombre?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
¿Son tus días como los días de los mortales, y tus años como los años humanos,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
para que vayas inquiriendo mi culpa y buscando mi pecado,
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
aunque sabes que no soy malo, y que nadie puede librarme de tu mano?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Tus manos me han plasmado y me han hecho todo entero ¿y ahora quieres destruirme?
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Recuerda que me formaste como barro, y ahora me reduces a polvo.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
¿No me vaciaste como leche, y cual queso me cuajaste?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
De piel y de carne me revestiste, y me tejiste de huesos y nervios;
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
vida y favores me has concedido, y tu protección me ha conservado la vida.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Mas lo guardaste en tu corazón; bien sé que esto era tu designio.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Si peco, Tú me observas; y no me perdonarás mi culpa.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Si hago mal, ¡ay de mí! y si soy inocente ni aun así puedo alzar mi cabeza, harto como estoy de oprobio y viendo mi miseria.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Y si la alzo, me das caza como león, repites contra mí tus terrores;
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
renuevas tus pruebas contra mí, y acrecientas conmigo tu saña, me atacan cada vez nuevos ejércitos (de males).
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
¿Por qué me sacaste del seno materno? Estaría ahora muerto, sin que ojo alguno me hubiera visto.
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
Sería como si nunca hubiese existido, llevado del seno materno al sepulcro.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
¿No son pocos mis días? Que Él me deje pues, y que se retire de mí para que pueda alegrarme un poco,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
antes que me vaya, para no volver, a la tierra de tiniebla y de sombra de muerte,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
tierra de tiniebla, parecida a densísima lobreguez, sombra de muerte, sin orden alguno, cuya luz es semejante a espesas tinieblas.”
