Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Труждаюся душею моею, стеня испущу на мя глаголы моя, возглаголю горестию души моея одержимь
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
и реку ко Господеви: не учи мя нечествовати, и почто ми сице судил еси?
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Или добро Ти есть, аще вознеправдую, яко презрел еси дела руку Твоею, совету же нечестивых внял еси?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Или якоже человек видит, видиши? Или якоже зрит человек, узриши?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Или житие Твое человеческо есть? Или лета Твоя яко дние мужа?
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
Яко истязал еси беззаконие мое и грехи моя изследил еси.
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Веси бо, яко не нечествовах: но кто есть изимаяй из руку Твоею?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Руце Твои сотвористе мя и создасте мя: потом же преложив, поразил мя еси.
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Помяни, яко брение мя создал еси, в землю же паки возвращаеши мя.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Или не якоже млеко измелзил мя еси, усырил же мя еси равно сыру?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Кожею же и плотию мя облекл еси, костьми же и жилами сшил мя еси:
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
живот же и милость положил еси у мене, посещение же Твое сохрани мой дух.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Сия имеяй в Тебе, вем, яко вся можеши, и невозможно Тебе ничтоже.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Аще бо согрешу, храниши мя, от беззакония же не безвинна мя сотворил еси.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Аще бо нечестив буду, люте мне, аще же буду праведен, не могу возникнути: исполнен бо есмь безчестия,
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
ловимь бо есмь аки лев на убиение: паки же преложив, люте убиваеши мя.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
Обновляяй на мя испытание мое, гнева бо великаго на мя употребил еси и навел еси на мя искушения.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Почто убо мя из чрева извел еси, и не умрох, око же мене не видело бы,
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
и бых бы аки не был? Почто убо из чрева во гроб не снидох?
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Или не мало есть время жизни моея? Остави мене почити мало,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
прежде даже отиду, отнюдуже не возвращуся, в землю темну и мрачну,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
в землю тмы вечныя, идеже несть света, ниже видети живота человеческаго.
