Йов 10

1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

わが心生命と厭ふ 然ば我わが憂愁を包まず言あらはし わが魂神の苦きによりて語はん

2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

われ神に申さん 我を罪ありしとしたまふ勿れ 何故に我とあらそふかを我に示したまへ

3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

なんぢ虐遇を爲し 汝の手の作を打棄て惡き者の謀計を照すことを善としたまふや

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

汝は肉眼を有たまふや 汝の觀たまふ所は人の觀るがごとくなるや

5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

なんぢの日は人間の日のごとく 汝の年は人の日のごとくなるや

6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

何とて汝わが愆を尋ねわが罪をしらべたまふや

7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

されども汝はすでに我の罪なきを知たまふ また汝の手より救ひいだし得る者なし

8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

汝の手われをいとなみ我をことごとく作れり 然るに汝今われを滅ぼしたまふなり

9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

請ふ記念たまへ 汝は土塊をもてすてるがごとくに我を作りたまへり 然るに復われを塵に歸さんとしたまふや

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

汝は我を乳のごとく斟ぎ牛酪のごとくに凝しめたまひしに非ずや

11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

汝は皮と肉とを我に着せ骨と筋とをもて我を編み

12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

生命と恩惠とをわれに授け我を眷顧てわが魂神を守りたまへり

13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

然はあれど汝これらの事を御心に藏しおきたまへり 我この事汝の心にあるを知る

14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

我もし罪を犯さば汝われをみとめてわが罪を赦したまはじ

15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

我もし行状あしからば禍あらん 假令われ義かるとも我頭を擧じ 其は我は衷に羞耻充ち 眼にわが患難を見ればなり

16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

もし頭を擧なば獅子のごとくに汝われを追打ち 我身の上に復なんぢの奇しき能力をあらはしたまはん

17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

汝はしばしば證する者を入かへて我を攻め 我にむかひて汝の震怒を増し新手に新手を加へて我を攻めたまふ

18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

何とて汝われを胎より出したまひしや 然らずば我は息絶え目に見らるること無く

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

曾て有ざりし如くならん 即ち我は胎より墓に持ゆかれん

20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

わが日は幾時も无きに非ずや 願くは彼姑らく息て我を離れ我をして少しく安んぜしめんことを

21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

我が往て復返ることなきその先に斯あらしめよ 我は暗き地 死の蔭の地に往ん

22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

この地は暗くして晦冥に等しく死の蔭にして區分なし 彼處にては光明も黒暗のごとし