Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Tedis al mia animo mia vivo; Mi fordonos min al mia plendado; Mi parolos en la malĝojeco de mia animo.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Mi diros al Dio: Ne kondamnu min, Sciigu al mi, pro kio Vi malpacas kontraŭ mi.
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Ĉu Vi trovas tion bona, ke Vi turmentas, Ke Vi forpuŝas la laboritaĵon de Viaj manoj, Sendas brilon sur la entreprenon de malpiuloj?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Ĉu Vi havas okulojn karnajn, Kaj ĉu Vi rigardas, kiel homo rigardas?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Ĉu Viaj tagoj estas kiel la tagoj de homo, Aŭ ĉu Viaj jaroj estas kiel la vivtempo de homo,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
Ke Vi serĉas mian kulpon Kaj penas trovi mian pekon,
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Kvankam Vi scias, ke mi ne estas malbonagulo, Sed el Via mano neniu povas savi?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Viaj manoj min formis kaj faris min tutan ĉirkaŭe, Kaj tamen Vi min pereigas!
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Rememoru, ke kiel argilon Vi min prilaboris; Kaj Vi returne faros min polvo.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Vi elverŝis ja min kiel lakton, Kaj kiel fromaĝon Vi min kundensigis.
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Per haŭto kaj karno Vi min vestis, Per ostoj kaj tendenoj Vi min plektis.
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Vivon kaj bonon Vi donis al mi, Kaj Via prizorgado gardis mian spiriton.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Sed ĉi tion Vi kaŝis en Via koro; Mi scias, ke Vi tion intencis:
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Se mi pekos, Vi tion rimarkos sur mi, Kaj mian pekon Vi ne lasos senpuna.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Se mi agis malbone, ve al mi! Se mi estas prava, mi ne povas tamen levi mian kapon, Estante tute humiligita Kaj vidante mian mizeron.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Se ĝi leviĝas, Vi ĉasas min kiel leono, Kaj denove montras sur mi Vian mirindan potencon.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
Vi elmetas kontraŭ mi novajn atestojn, Plifortigas Vian koleron kontraŭ mi; Nova armeo min atakas.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Por kio Vi elirigis min el la ventro? Ho, se mi estus pereinta, ke nenies okulo min vidu!
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
Tiam mi estus kiel ne estinta; El la ventro mi estus transportita en la tombon.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Mia vivo estas ja mallonga; Ĉesu do, lasu min libera, por ke mi iom revigliĝu,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
Antaŭ ol mi foriros senrevene En la landon de mallumo kaj de morta ombro,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
En la landon, kie la lumo estas kiel mallumo, Kie estas morta ombro kaj senordeco, Kie estas lume kiel en mallumego.
