Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
I hate my life! Let me speak freely about my complaints—I can't keep my bitterness to myself.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
I will tell God, “Don't just condemn me—tell me what you have against me.
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Do you enjoy accusing me? Why do you reject me, someone you made with your own hands, and yet smile on the scheming of the wicked?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Do you have human eyes? Do you see like human beings do?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Is your life as short as mortal beings? Are your years as brief as those of humanity,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
that you have to examine my wrongs and investigate my sins?
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Even though you know I'm not guilty, no one can save me from you.
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
You made me and shaped me with your own hands, and yet you destroy me.
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Remember that you shaped me like a piece of clay—are you now going to turn me back into dust?
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
You poured me out like milk, you curdled me like cheese.
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
You clothed me with skin and flesh; you wove my body together with bones and muscles.
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
You granted me life and showed me your kindness; you have taken great care of me.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
But you kept these things hidden in your heart. I know your purpose was
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
to watch me, and if I sinned, then you would not forgive my wrongs.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
If I'm guilty I'm in trouble, if I'm innocent I can't hold my head high because I'm totally disgraced as I look at my sufferings.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
If I do hold my head high you hunt me down like a lion, showing how powerful you are in hurting me.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
You repeat your arguments against me, you pour out more and more of your anger against me, you send fresh armies against me.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
So why did you allow me to be born? I wish that I had died, and nobody had ever seen me!
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
It would have been better if I had never existed, taken straight from the womb to the grave.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
I only have a few days left, so why don't you leave me alone so I can have a little peace
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
before I go to where I shall never return from, the land of darkness and the shadow of death—
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
the land of total darkness where death's shadow lies, a place of chaos where light itself is darkness.”
