Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Weary in my soul, I will pour my words with groans upon him: I will speak being straitened in the bitterness of my soul.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
And I will say to the Lord, Do not teach me to be impious; and wherefore hast thou thus judged me?
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Is it good before thee if I be unrighteous? for thou hast disowned the work of thy hands, and attended to the counsel of the ungodly.
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Or dost thou see as a mortal sees? or wilt thou look as a man sees?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Or is thy life human, or thy years [the years] of a man,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
that thou hast enquired into mine iniquity, and searched out my sins?
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
For thou knowest that I have not committed iniquity: but who is he that can deliver out of thy hands?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Thy hands have formed me and made me; afterwards thou didst change [thy mind], and smite me.
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Remember that thou hast made me [as] clay, and thou dost turn me again to earth.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Hast thou not poured me out like milk, and curdled me like cheese?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
And thou didst clothe me with skin and flesh, and frame me with bones and sinews.
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
And thou didst bestow upon me life and mercy, and thy oversight has preserved my spirit.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Having these things in thyself, I know that thou canst do all things; for nothing is impossible with thee.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
And if I should sin, thou watchest me; and thou hast not cleared me from iniquity.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Or if I should be ungodly, woe is me: and if I should be righteous, I cannot lift myself up, for I am full of dishonour.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
For I am hunted like a lion for slaughter; for again thou hast changed and art terribly destroying me;
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
renewing against me my torture: and thou hast dealt with me in great anger, and thou hast brought trials upon me.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Why then didst thou bring me out of the womb? and why did I not die, and no eye see me,
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
and I become as if I had not been? for why was I not carried from the womb to the grave?
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Is not the time of my life short? suffer me to rest a little,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
before I go whence I shall not return, to a land of darkness and gloominess;
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
to a land of perpetual darkness, where there is no light, neither [can any one] see the life of mortals.
