Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Min Sjæl er led ved mit Liv, frit Løb vil jeg give min Klage over ham, i min bitre Sjælenød vil jeg tale,
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
sige til Gud: Fordøm mig dog ikke, lad mig vide, hvorfor du tvister med mig!
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Gavner det dig at øve Vold, at forkaste det Værk, dine Hænder danned, men smile til gudløses Råd?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Har du da kødets Øjne, ser du, som Mennesker ser,
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
er dine Dage som Menneskets Dage, er dine År som Mandens Dage,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
siden du søger efter min Brøde, leder efter min Synd,
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
endskønt du ved, jeg ikke er skyldig; men af din Hånd er der ingen Redning!
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Dine Hænder gjorde og danned mig først, så skifter du Sind og gør mig til intet!
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Kom i Hu, at du dannede mig som Ler, og til Støv vil du atter gøre mig!
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Mon du ikke hældte mig ud som Mælk og lod mig skørne som Ost,
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
iklædte mig Hud og kød og fletted mig sammen med Ben og Sener?
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Du gav mig Liv og Livskraft, din Omhu vogted min Ånd
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
og så gemte du dog i dit Hjerte på dette, jeg skønner, dit Øjemed var:
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Synded jeg, vogted du på mig og tilgav ikke min Brøde.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Fald jeg forbrød mig, da ve mig! Var jeg retfærdig, jeg skulde dog ikke løfte mit Hoved, men mættes med Skændsel, kvæges med Nød.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Knejsed jeg, jog du mig som en Løve, handlede atter ufatteligt med mig;
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
nye Vidner førte du mod mig, øged din Uvilje mod mig, opbød atter en Hær imod mig!
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Hvi drog du mig da af Moders Liv? Jeg burde have udåndet, uset af alle;
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
jeg burde have været som aldrig født, været ført til Graven fra Moders Skød.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Er ej mine Livsdage få? Så slip mig, at jeg kan kvæges lidt,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
før jeg for evigt går bort til Mørkets og Mulmets Land,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
Landet med bælgmørkt Mulm, med Mørke og uden Orden, hvor Lyset selv er som Mørket."
