Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
我厌烦我的性命， 必由着自己述说我的哀情； 因心里苦恼，我要说话，
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
对 神说：不要定我有罪， 要指示我，你为何与我争辩？
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
你手所造的， 你又欺压，又藐视， 却光照恶人的计谋。 这事你以为美吗？
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
你的眼岂是肉眼？ 你查看岂像人查看吗？
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
你的日子岂像人的日子， 你的年岁岂像人的年岁，
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
就追问我的罪孽， 寻察我的罪过吗？
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
其实，你知道我没有罪恶， 并没有能救我脱离你手的。
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
你的手创造我，造就我的四肢百体， 你还要毁灭我。
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
求你记念—制造我如抟泥一般， 你还要使我归于尘土吗？
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
你不是倒出我来好像奶， 使我凝结如同奶饼吗？
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
你以皮和肉为衣给我穿上， 用骨与筋把我全体联络。
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
你将生命和慈爱赐给我； 你也眷顾保全我的心灵。
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
然而，你待我的这些事早已藏在你心里； 我知道你久有此意。
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
我若犯罪，你就察看我， 并不赦免我的罪孽。
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
我若行恶，便有了祸； 我若为义，也不敢抬头， 正是满心羞愧， 眼见我的苦情。
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
我若昂首自得，你就追捕我如狮子， 又在我身上显出奇能。
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
你重立见证攻击我， 向我加增恼怒， 如军兵更换着攻击我。
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
你为何使我出母胎呢？ 不如我当时气绝，无人得见我；
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
这样，就如没有我一般， 一出母胎就被送入坟墓。
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
我的日子不是甚少吗？ 求你停手宽容我， 叫我在往而不返之先— 就是往黑暗和死荫之地以先— 可以稍得畅快。
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
那地甚是幽暗，是死荫混沌之地； 那里的光好像幽暗。
