Йов 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Ka hingnah soah ka hinglu loh a ko-oek coeng. Ka kohuetnah he kamah taengah ka sah tih ka hinglu a khahing hil ka thui.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Pathen taengah, “Kai m'boe sak boeh, balae tih kai nan ho, kai m'ming sak.
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Na kut thaphu na hnawt vaengah halang kah cilsuep dongah na sae tih na hnaemtaek te nang ham then a?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Hlanghing he na sawt tih na hmuh bangla nang taengah pumsa mik om a?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Na khohnin he hlanghing khohnin bangla, na kum khaw hlang khohnin bangla om a?
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
Te dongah kai kathaesainah te na tlap tih ka tholhnah hnukah nan toem.
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Ka boe pawt tih na kut lamloh a huul thai pawt te na mingnah dongah om pataeng.
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Na kut loh kai n'noih pai tih thikat la kai n'saii akhaw kai nan dolh pawn ni.
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Amlai bangla kai nan saii tih laipi la kai nan mael sak te poek mai lah.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Suktui bangla kai nan sui tih sukkhal bangla kai nan khal sak moenih a?
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Kai he ka vin ka saa neh nan dah tih ka rhuh neh tharhui neh nan cun.
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Hingnah neh sitlohnah te kai taengah nan khueh tih ka mueihla loh na ngoldoelh a ngaithuen.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Tedae na thinko ah na khoem he na khuiah tila ka ming.
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Ka tholh sitoe cakhaw kai nan ngaithuen dongah kai kathaesainah lamloh kai nan hmil moenih.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Ya-oe kai he ka boe akhaw, ka tang akhaw ka lu ka dangrhoek moenih. Yah ka hah tih ka phacip phabaem loh n'yan.
16 А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Sathuengca bangla a phul atah kai nan mae tih kai taengah khobaerhambae la na mael.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
Na laipai neh kai hmai ah nan tlaih tih kai taengah na konoinah na hong. Thovaelnah neh caempuei la kai taengah na pai.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Balae tih bung khui lamloh loh kai nan poh. Ka pal palueng vetih mik loh kai m'hmu pawt mako.
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
A om khaw a om pawt bangla bungko lamloh phuel la n'khuen.
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Ka khohnin he bawn tih a muei la a muei moenih a? Kai lamkah he na dueh na dueh vetih ka ngaidip laem mako.
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
Ka caeh hlan vaengah hmaisuep khohmuen neh dueknah hlipkhup la ka mael pawt mako.
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
khoyinnah kho tah dueknah hlipkhup a hmuep bangla om tih cikngae pawh. Te dongah a hmuep la sae,’ ka ti ni,” a ti.
