Єремія 4
1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!
耶和華說：以色列啊， 你若回來歸向我， 若從我眼前除掉你可憎的偶像， 你就不被遷移。
2 I якщо́ ти прися́гнеш „ Як живий Господь“правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.
你必憑誠實、公平、公義， 指着永生的耶和華起誓； 列國必因耶和華稱自己為有福， 也必因他誇耀。
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!
耶和華對猶大和耶路撒冷人如此說： 要開墾你們的荒地， 不要撒種在荊棘中。
4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!
猶大人和耶路撒冷的居民哪， 你們當自行割禮，歸耶和華， 將心裏的污穢除掉； 恐怕我的忿怒因你們的惡行發作， 如火着起， 甚至無人能以熄滅！
5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!
你們當傳揚在猶大， 宣告在耶路撒冷說： 你們當在國中吹角，高聲呼叫說： 你們當聚集！ 我們好進入堅固城！
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.
應當向錫安豎立大旗。 要逃避，不要遲延， 因我必使災禍與大毀滅從北方來到。
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!
有獅子從密林中上來， 是毀壞列國的。 牠已經動身出離本處， 要使你的地荒涼， 使你的城邑變為荒場無人居住。
8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!
因此，你們當腰束麻布，大聲哀號， 因為耶和華的烈怒沒有向我們轉消。
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються
耶和華說：「到那時，君王和首領的心都要消滅；祭司都要驚奇，先知都要詫異。」
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!
我說：「哀哉！主耶和華啊，你真是大大地欺哄這百姓和耶路撒冷，說：『你們必得平安。』其實刀劍害及性命了。」
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!
那時，必有話對這百姓和耶路撒冷說：「有一陣熱風從曠野淨光的高處向我的眾民颳來，不是為簸揚，也不是為揚淨。
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.
必有一陣更大的風從這些地方為我颳來；現在我又必發出判語，攻擊他們。」
13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!
看哪，仇敵必如雲上來； 他的戰車如旋風， 他的馬匹比鷹更快。 我們有禍了！ 我們敗落了！
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?
耶路撒冷啊，你當洗去心中的惡， 使你可以得救。 惡念存在你心裏要到幾時呢？
15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.
有聲音從但傳揚， 從以法蓮山報禍患。
16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!
你們當傳給列國， 報告攻擊耶路撒冷的事說： 有探望的人從遠方來到， 向猶大的城邑大聲吶喊。
17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!
他們周圍攻擊耶路撒冷， 好像看守田園的， 因為她背叛了我。 這是耶和華說的。
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.
你的行動，你的作為，招惹這事； 這是你罪惡的結果， 實在是苦， 是害及你心了！
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!
我的肺腑啊，我的肺腑啊，我心疼痛！ 我心在我裏面煩躁不安。 我不能靜默不言， 因為我已經聽見角聲和打仗的喊聲。
20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.
毀壞的信息連絡不絕， 因為全地荒廢。 我的帳棚忽然毀壞； 我的幔子頃刻破裂。
21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?
我看見大旗，聽見角聲， 要到幾時呢？
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!
耶和華說：我的百姓愚頑，不認識我； 他們是愚昧無知的兒女， 有智慧行惡，沒有知識行善。
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!
先知說：我觀看地， 不料，地是空虛混沌； 我觀看天，天也無光。
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!
我觀看大山，不料，盡都震動， 小山也都搖來搖去。
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.
我觀看，不料，無人； 空中的飛鳥也都躲避。
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.
我觀看，不料，肥田變為荒地； 一切城邑在耶和華面前， 因他的烈怒都被拆毀。
27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!
耶和華如此說：全地必然荒涼， 我卻不毀滅淨盡。
28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.
因此，地要悲哀， 在上的天也必黑暗； 因為我言已出，我意已定， 必不後悔，也不轉意不做。
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.
各城的人因馬兵和弓箭手的響聲就都逃跑， 進入密林，爬上磐石； 各城被撇下， 無人住在其中。
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!
你淒涼的時候要怎樣行呢？ 你雖穿上朱紅衣服， 佩戴黃金裝飾， 用顏料修飾眼目， 這樣標緻是枉然的！ 戀愛你的藐視你， 並且尋索你的性命。
31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“
我聽見有聲音，彷彿婦人產難的聲音， 好像生頭胎疼痛的聲音， 是錫安女子的聲音； 她喘着氣、挓挲手， 說：我有禍了！ 在殺人的跟前，我的心發昏了。
