Єремія 33
1 І було Єремії Господнє слово вдру́ге, коли він ще за́мкнений був на подвір'ї в'язни́ці, говорячи:
И бысть слово Господне ко Иеремии вторицею, тойже бяше еще связан во дворе темничнем, глаголя:
2 „Так говорить Господь, що чинить оце, Господь, що вформо́вує це, щоб поставити міцно оце, — Господь Його Йме́ння:
тако рече Господь, творяй землю и устрояяй ю, еже исправити ю, Господь имя Ему:
3 Покли́куй до Мене — і тобі відпові́м, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!
возопий ко Мне, и отвещаю ти и возвещу тебе великая и крепкая, ихже не разумел еси.
4 Бо так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про доми́ цього міста й про доми́ царів Юди, що їх поруйновано на оборо́нні вали́, —
Яко тако рече Господь Бог Израилев о домех града сего и о храмех царя Иудина, растерзанных на остроги и на забрала,
5 приходять вони воювати з халдеями, щоб доми́ понапо́внювати лю́дськими тру́пами, що вра́зив Я гнівом Своїм та люттю Своєю, і сховав Я від міста оцього обличчя Своє за все їхнє зло:
еже противитися ко Халдеем, и наполню его мертвыми человеки, ихже поразих во гневе Моем и в ярости Моей, и отвратих лице Мое от них всех ради злоб их.
6 Ось Я йому ви́рощу шкурку на рані, й дам ліки, та їх уздоро́влю, і відкрию багатство споко́ю та правди для них!
Се, Аз наведу на ня срастение язвы и изцеление, и изврачую я и явлю им, еже слушати, и изцелю я и сотворю им мир и веру:
7 І Я поверну́ долю Юди, і долю Ізраїля, і їх розбудую, немов напоча́тку.
и обращу преселение Иудино и преселение Израилево, и согражду я, якоже и прежде,
8 І очищу Я їх з їхньої провини всілякої, що нагріши́ли Мені, і проба́чу всі їхні провини, яки́ми нагрішили Мені, та відпа́ли від Мене.
и очищу я от всех неправд их, имиже согрешиша Ми, и милостив буду всем неправдам их, имиже отступиша от Мене.
9 І Єрусалим Мені стане за радісне йме́ння, за хвалу́ та пишно́ту всім лю́дям землі, що почують про все те добро́, що зробив Я для них! І вони полякаються та затремтя́ть через все те добро та ввесь спо́кій, який Я для нього вчинив!
И будет в веселие и во хвалу и в величие всем людем земли, иже услышат вся благоты, яже Аз сотворю им, и убоятся, и огорчатся о всех благотах и о всем мире, егоже Аз сотворю им.
10 Так говорить Господь: Ще буде почутий на місці оцьо́му, — про яке ви говорите: „Воно поруйноване, так що немає люди́ни й немає скотини“, — у містах Юди й на вулицях Єрусалиму, спусто́шених так, що немає люди́ни, й немає мешка́нця, й немає скотини, —
Тако рече Господь: еще услышится в сем месте, о немже вы глаголете: пусто есть от человек и от скот, во градех Иудиных и вне Иерусалима, опустевших, понеже несть человека, ни скота,
11 радісний голос та голос веселий, голос молодого та голос молодої, голос тих, що говорять: „Хваліть Господа Саваота, бо добрий Господь, бо навіки Його́ милосердя!“що жертву хвали́ до Господнього дому приносять, бо Я поверну́ долю Кра́ю цього, як було напоча́тку, говорить Господь!
глас веселия и глас радости, глас жениха и глас невесты, глас глаголющих: исповедайтеся Господеви Вседержителю, яко благ Господь, яко в век милость Его: и принесут дары похваления в дом Господень, яко возвращу все преселение земли тоя по прежнему, рече Господь.
12 Так говорить Господь Саваот: Ще буде на місці оцьо́му спусто́шеному, що немає нічого воно від люди́ни та аж до скотини, та по містах його всіх — ще буде пасо́висько для пастухів, куди приведу́ть вони че́реду на відпочи́нок!
Тако глаголет Господь Сил: еще будут на сем месте пустем, за еже не быти человеку, ни скоту, во всех градех его обиталища пастухов пасущих овцы,
13 У містах у горі́шніх, у містах до́лішніх, і в півде́нних містах, і в Веніяминовому кра́ї, і в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних ще прохо́дитиме череда через руки рахуючого, говорить Господь!
во градех горних и во градех польных, и во градех нагев и в земли Вениамини, и во окрестных Иерусалима и во градех Иудиных, еще пойдут овцы к руце изчисляющаго, глаголет Господь.
14 Ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і Я ви́повню добре те слово, що Я провіща́в про Ізраїлів дім і про дім Юдин:
Се, дние грядут, рече Господь, и возставлю слово благо, еже глаголах к дому Израилеву и к дому Иудину.
15 тими дня́ми та ча́су того́ Я Давидові зрощу́ Пагінця́ справедливости, — Він буде чини́ти на землі правосуддя та правду!
Во днех онех и в то время произрастити сотворю Давиду Отрасль правды, и сотворит суд и правду на земли.
16 Юда буде спасе́ний в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: „Господь — наша правда!“
Во днех онех спасен будет Иуда, и Иерусалим пребудет в надежди: и сие есть имя, имже нарекут Его: Господь праведен наш.
17 Бо так промовляє Господь: Нема перево́ду Давидовим му́жам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого,
Тако бо рече Господь: не оскудеет от Давида муж седяй на престоле дому Израилева:
18 і нема перево́ду в Левитів — священиків перед обличчям Моїм тому му́жеві, що буде прино́сити цілопа́лення, і спалювати хлібну жертву, і прино́сити жертву всі дні!“
и от жерцев и от левитов не погибнет муж от лица Моего, приносяй всесожжения и дар и творяй жертвы по вся дни.
19 І було слово Господа до Єремії таке:
И бысть слово Господне ко Иеремии глаголя:
20 „Так говорить Господь: Якщо знищите ви заповіта Мого щодо дня та Мого заповіта щодо ночі, щоб не було́ дня та ночі в їхньому ча́сі,
тако глаголет Господь: может ли разоритися завет Мой со днем и завет Мой с нощию, еже не быти дню и нощи во время свое?
21 то знищений буде також заповіт Мій з Давидом, рабом Моїм, щоб він сина не мав, який не царював би на троні його, і з Левитами-священиками, слугами Моїми!
То и завет Мой разорится с Давидом рабом Моим, еже не быти от него сыну царствующу на престоле его, и с левиты и священники рабы Моими.
22 І як незчисле́нні ті зо́рі небесні, а мо́рський пісок незміре́нний, так помно́жу насіння Давида, Мого раба, та Левитів, що служать Мені!“
Якоже сочтены быти не могут звезды небесныя, ни измерен быти песок морский, тако умножу семя раба Моего Давида и левиты служители Моя.
23 І було слово Господа до Єремії таке:
И бысть слово Господне ко Иеремии глаголя:
24 „Хіба ж ти не завва́жив, як наро́д цей казав був, говорячи: „Оби́два ті ро́ди, яких Господь вибрав, відкинув Він їх?“І наро́дом Моїм вони не́хтують, наче б не був він уже перед ними наро́дом.
еда не видел еси, что рекоша людие сии, глаголюще: два народа, ихже избра Господь, и се, отверже я: и преогорчиша людий Моих, (сего ради) яко да не будет ктому народ пред ними?
25 Так говорить Господь: Якщо заповіта Мого щодо дня та щодо ночі нема, якщо Я уставів для неба й землі не поклав,
Тако рече Господь: не положих ли убо завета Моего между днем и нощию и законов небеси и земли?
26 то відки́ну й насіння Якова та раба Мого Давида, щоб не брати володарі́в із насіння його для насіння Авраама, Ісака та Якова. Та не буде того, — бо верну́ їхню долю, й помилую їх!“
Тогда и семя Иаковле и Давида раба Моего отвергу, еже не прияти от семене его князей семене Авраама и Исаака и Иакова: яко паки возвращу плен их и помилую их.
