Єремія 20
1 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.
Jeremiah kah a tonghma ol te BOEIPA im kah rhaengsang hlangtawt khosoih Immer capa Pashur loh a yaak.
2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в'язни́цю, що була в горі́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.
Pashur loh Tonghma Jeremiah te a taam tih BOEIPA im sang kah Benjamin vongka ah hloong a khoh thil.
3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в'язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур Господь дав ім'я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.
A vuen a pha vaengah Pashur loh Jeremiah te hloong lamloh a hlah. Amah te Jeremiah loh, “BOEIPA loh nang ming he Pashur lam voel pawt tih Missabib lamkah Magor lat han sui coeng,” a ti nah.
4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.
Te dongah BOEIPA loh he ni a. thui. Kai loh nang he namah ham neh na lungnah boeih ham khaw rhihnah la kang khueh he. A thunkha rhoek kah cunghang neh na mik loh a hmuh nawn ah cungku uh ni. Judah pum he Babylon manghai kut ah ka tloeng vetih amih te Babylon la a poelyoe ni. Te vaengah amih te cunghang neh a ngawn ni.
5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і ві́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.
He khopuei kah a khohrhang boeih neh a thaphu boeih, anih umponah boeih khaw ka paek pah ni. Judah manghai kah thakvoh boeih te a thunkha kut ah ka paek pah vetih a poelyoe pah ni. Amamih te a tuuk uh vetih Babylon la a khuen uh ni.
6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пі́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.
Pashur namah neh na imkhui kah khosa boeih te tamna la na cet ni. Babylon na pha vaengah pahoi na duek vetih namah te pahoi n'up ni. Amih na lungnah boeih taengah na tonghma te khaw a hong ni.
7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений, Ти взяв міцно мене — й перемі́г! Я став цілий день посміхо́вищем, кожен глузу́є із мене.
BOEIPA aw, kai nan laem vanbangla n'laem coeng. Kai lakah na tanglue tih nan na coeng. Hnin takuem nueihbu la ka om tih a cungkuem dongah kai he n'tamdaeng coeng.
8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́, кличу: „Ґвалт!“та „Грабі́ж“! і так сталося слово Господнє мені цілий день за ганьбу й посміхо́вище.
Ka thui vawptawp van bangla kuthlahnah te ka doek tih rhoelrhanah khaw ka khue. Te dongah BOEIPA ol he kai taengah khohnin yungah kokhahnah ham neh soehsalnah ham ha thoeng.
9 І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!
Amah poek boel saeh lamtah a ming neh koep ka thui boel eh ka ti. Tedae ka lungbuei ah hmai aka tak bangla om tih Ka rhuh khuiah khaw a cueh. Te dongah coeng voel pawt tih cangbam ham ka ngak coeng.
10 Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“
theetnah khaw muep ka yaak tih kaepkvai ah rhihnah la puen uh. Ka ngaimongnah hlanghing boeih khaw a taengah puen uh sih ka cungdonah aka dawn rhoek loh n'laem khaming. Te daengah ni amah te n'na uh vetih mamih kah tawnlohnah khaw anih soah n'khueh eh.
11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч, тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть! Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму, — вічний сором їм буде, який не забу́деться!
Tedae BOEIPA tah kai taengah hlanghaeng hlangrhalh la om coeng. Te dongah kai aka hloem rhoek te paloe uh vetih coeng uh mahpawh. A cangbam uh pawt dongah khak yak uh ni. Kumhal ah a mingthae te hnilh mahpawh.
12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного, бачить ни́рки та серце. Хай над ними побачу я по́мсту Твою, бо Тобі я відкрив свою справу!
Aka dueng te aka loepdak tih kuel neh lungbuei aka hmu caempuei BOEIPA aw ka tuituknah he nang taengah kam phoe coeng dongah amih sokah na tawnlohnah te ka hmuh bitni.
13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиході́їв!
BOEIPA te hlai uh. Khodaeng kah hinglu he thaehuet kut lamloh a huul coeng dongah BOEIPA te thangthen uh.
14 Прокля́тий той день, коли я народився, день, коли породила мене моя мати, хай благослове́нний не буде!
Te khohnin ah ka om te thae a phoei coeng. A nu loh kai n'cun khohnin te yoethen om boel saeh.
15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи: „Народи́лось тобі дитя-хло́пець“, а тим справді потішив його!
A pa taengah a phong vaengah, “Camoe tongpa nang ham a sak te a kohoe hoe saeh,” aka ti hlang te khaw thaephoei thil.
16 І бодай стався муж той, немов ті міста́, що Господь зруйнував й не пожалував їх, і нехай чує крик він ура́нці, а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,
Tekah hlang te BOEIPA loh a palet khopuei bangla om saeh lamtah kohlawt boel saeh, mincang ah a pang neh khothun tue ah a tamlung khaw ya saeh.
17 за те, що в утро́бі мене не забив, — і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій, а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!
Bung khuiah kai n'duek sak pawh. Te dongah a nu he kai taengah ka phuel la poeh tih a bung te kumhal duela vawn.
18 Чого́ то з утро́би я вийшов, щоб бачити кло́піт й скорбо́ту, і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?
thakthaenah neh kothaenah hmuh ham he balae tih bung khui lamloh ka thoeng? Te dongah ka khohnin he yahpohnah nen nim a thok ve.
