Єремія 2
1 І було мені слово Господнє, гово́рячи:
上主的話傳給我說：
2 „Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Госпо́дь: Я згадав тобі ласку юна́цтва твого, ту любов, коли ти нарече́на була та за Мною ходила в пустині, в землі незасі́яній.
「你去! 向耶路撒冷大聲疾呼說：上主這樣說：我憶起你年青時的熱情，你訂婚時的戀愛；那你在曠野裏，在未耕種的地上追隨了我。
3 Ізраїль — то святість для Господа, поча́ток врожа́ю Його. Всі, що їли його, завини́ли, — зло при́йде на них, говорить Господь.
以色列成了上主的聖民，成了衪收穫的初果，凡舌食她的都要有罪，災禍必要降在他們身上──上主的斷語。
4 Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі ро́ди дому Ізраїля!
雅各伯家和以色列家的一切家族! 你們聽上主的話，
5 Так говорить Госпо́дь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддали́лись від Мене й пішли за марно́тою, і стали марни́ми?
上主這樣說：你們的祖先在我身上發現了什麼不義竟遠離我而去追隨「虛無」，自成為虛無呢﹖
6 І не спита́ли вони: де Госпо́дь, що нас ви́вів із кра́ю єгипетського, що прова́див Він нас по пустині, по землі степові́й, повній ям, по кра́ю сухому та те́мному, по кра́ю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осі́лась люди́на?
他們也不問一問：那曾引我們由埃及地上來，那經過曠野、荒原和崎嶇之地，乾旱和黑暗之地，沒人遊歷無人居住之地，引領我們的上主現在在哪裏呢﹖
7 І впрова́див Я вас до родю́чого Кра́ю, щоб їсти плоди́ його й до́бра його. І ви прибули́ й занечи́стили землю Мою, і зробили гидотою спа́дщину Мою.
我引領你們進入了肥沃的土地，吃其中的出產和美物；但你們一進來，就玷污了我的土地，使我的產業成了可憎之物。
8 Священики не повіли́: де Господь? А ті, хто тримає Зако́на, Мене не пізна́ли, і па́стирі повідпада́ли від Мене, а пророки Ваа́лом пророкува́ли, та за тими пішли, хто вам не допомо́же,
司祭們也不問一問：「上主在哪裏﹖」那些管理法律的，不認識我了；那些為人牧的，叛離了我；先知們也奉巴耳講預言，追隨無能的神袛。
9 Тому́ то судитися буду ще з вами, — говорить Госпо́дь, — і з синами синів ваших бу́ду суди́тись!
為此，我要控訴你們──上主的斷語，也要控訴你們的子孫
10 Бо перейді́ть острови́ хітте́ян, і побачте, і до Кеда́ру пошліть, та пригля́ньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?
好吧! 你們往基廷島嶼去觀察一下，派人到刻達爾去詳細調察，看看巾沒有與此相類似的事：
11 Чи змінив люд богі́в, хоч не Бо́г вони? А наро́д Мій змінив свою славу на те, що не помагає!
難道有一個民族更換了自己的神袛﹖──雖然他們並非真神；但是我的人民竟以自己的光榮換取了一個「無能的東西。」
12 Здивуйтеся цим, небеса́, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!
諸天! 你們對此應驚駭戰慄，大為驚異──上主的斷語，
13 Бо дві речі лихі Мій наро́д учинив: поки́нули Мене, джерело живої води, щоб собі подовба́ти водозбо́ри, водозбо́ри пола́мані, що води не тримають.
因為我的人民犯了雙重的罪惡：他們離棄了我這活水的泉源，卻給自己掘了蓄水池，不能蓄水的漏水池。
14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, наро́джений вдо́ма? Чому ж здо́биччю він?
以色列豈是 奴隸，或是家生的奴隸﹖為什麼竟成了人的掠奪物﹖
15 На нього ревуть левчуки́, видають голос свій, і його Край оберну́ли в пустиню, спалили міста́ його, так що немає мешка́нця.
獅子向她咆哮，高聲吼叫：牠們使她的地域變成了荒野，使她的城市化為灰燼，無人居住。
16 Також сини Мемфіса й Тахпенеса на че́репі па́слися в те́бе.
連諾夫和塔黑乃斯的子民，也削去你的腦蓋。
17 Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого́, що прова́див тебе по дорозі?
你這不是自作自受嗎﹖因為上主你的天主在路上引導你的時候，你竟離棄了衪。
18 І тепер що́ тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхо́ру? І що тобі до дороги в Ашшу́р? Щоб пити воду з Ріки́?
現在你又為什麼路到埃及去喝尼羅河的水，跑到亞述去喝幼發拉的河水﹖
19 Хай карає тебе твоє зло, і відсту́пства твої хай карта́ють тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке́ це, що кинув ти Господа, Бога свого, і стра́ху Мого́ над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.
是你的罪惡懲罰你，是你的不忠責斥你，那麼你應該明白覺察：離棄上主你的天主，對我沒有敬畏，是如何邪惡和痛苦的事──吾主萬軍上主的斷語。
20 Бо віддавна зламала ти, до́чко Сіону, ярмо своє, пірвала свої поворо́зки й сказала: Не бу́ду служити! Бо на кожному взгі́р'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти кла́лась блудни́цею.
的確，從古以來，你就折斷了你的軛，掙斷了你的繩索說：我不願服從；反在一切高丘上，和一切綠樹下，偃臥行淫。
21 А Я ж посадив був тебе виноградом добі́рним, уве́сь він — насіння правди́ве! І я́к ти змінилась Мені на ви́родка винограду чужого?
我種植你時，原是精選的葡萄，純粹的真種子；你是怎麼竟給我變成了壞樹，成了野葡萄﹖
22 Тому то хоч би ти й поми́лася лу́гом, і ми́ла багато собі зажила́ б, проте пля́мою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!
現在既使你用鹼洗濯，多加滷汁，你的罪污仍留在我面前──吾主上主的斷語──
23 Як ти зможеш сказати: „Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила?“Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти нароби́ла, пустотли́ва верблю́дко, що кру́тиш дороги свої!
你怎能說：我沒有玷污我自己，我沒有追隨過巴耳﹖觀察你在谷中的行動，便知你的行動，無異一隻到處遊蕩，敏捷的母駱駝；
24 Ти — як дика осли́ця, яка до пустині привикла, що вітер втягає в жада́нні своєї душі, — хто заве́рне її в час її похотли́вости? Усі, хто шукає її, не пому́чаться, — зна́йдуть її в її місяці!
又像一頭習慣在荒野，急欲求配，呼氣喘息的母野驢；誰能抑制牠的性慾﹖凡尋找牠的，不必費辛苦，在她春情發動的月分，就可找著。
25 Стримуй но́гу свою, щоб не бути їй бо́сою, і від пра́гнення горло своє. А ти кажеш: „Пропало, вже ні, бо я покохала чужих — і за ними піду́“.
留心! 不要使你的腳赤裸，不要使你的喉嚨乾渴! 但是你卻說：不會，不可能! 我既愛異邦神袛，我要跟隨他們。
26 Як для зло́дія сором, коли буде зло́влений, так себе осоро́мив Ізра́їлів дім, вони та царі їхні, їхні зве́рхники, й їхні священики, й їхні пророки,
就如小偷被人發現時，感到羞愧；以色列家：他們，他們的君王和首領，他們的司祭和先知，都要同樣蒙受羞辱。
27 що гово́рять до дерева: „Ти батько мій“, а до каменя: „Ти мене породив“. Бо до Мене вони повернулись плечи́ма, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: „Устань та спаси нас!“
他們對木偶說：你是我的父親；對石碣說：是你生了我。的確，他們不但向我轉過臉去，而且也以褙向著我；但是，在他們遭難的時候，卻喊說：起來，拯救我們!
28 А де ж твої бо́ги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти́ тебе в час твого лиха, бож в тебе богі́в, скільки міст твоїх, Юдо!
你自己製造的神祗在哪裏﹖在你遭難的時候，他們若能救你，就讓他們起來! 因為猶大! 你祗的數目竟等於你域邑的數目，巴耳的香壇與耶路撒冷的街道一般多。
29 Чого вам зо Мною змага́тися? Усі ви відпа́ли від Мене, говорить Господь.
你們竟背叛了我，為什麼又向我提出抗議──上主的斷語──
30 Нада́рмо Я бив синів ваших, — науки вони не взяли́, а ваших пророків ваш меч поз'їда́в, немов лев той вини́щувач!
我打擊了你們的子孫，竟是徒然，你們沒有受到教訓；你們的刀劍如同一隻兇殘的獅子吞滅了眾先知。
31 О ви, поколі́ння, — почуйте це слово Господнє: Чи пустинею був для Ізра́їля Я? Чи може землею великої те́мряви? Чому ж каже наро́д Мій: „Ми вільно буя́ємо, — вже не прийдемо до Тебе?“
你們這一代人，體會上主的話吧! 難道我對以色列像一個荒野，或像一個黑暗地方﹖為什麼我的人民說：我們獲得了自由，我們不再來找你﹖
32 Чи панна забуде оздо́бу свою, нарече́на — про стрі́чки свої? А наро́д Мій про Мене забув незчисле́нні вже дні!
一個處女豈能忘了自己的珍飾﹖一位新娘豈能忘了自己的彩帶﹖我的人民卻忘了我，時日已久長無法計算。
33 Як ти вправно дорогу свою повела́, щоб шукати коха́ння! Тому́ то дороги свої призвича́їла ти до злочи́нства,
你怎麼會如此想盡好方法去求愛﹖你也將你的方法教給了邪惡的女人；
34 і навіть на по́лах одежі твоєї знахо́диться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гаря́чому, але понад усім тим
連在你的衣邊上也發現無辜窮人的血漬：並不是在挖洞穴時，你捉住他們，而是在橡樹邊。
35 ти кажеш: „Невинна я, — Його гнів відверну́вся від мене направду“. Ось Я буду змага́тись з тобою за те, що ти кажеш: „Я не прогрішила“!
但你還說：我是無罪的，他的憤怒已離我遠去。看! 我要審判你，因你說：我沒有犯罪。
36 На́що тиня́єшся ти, і міняєш дорогу свою́? Таж ти посоро́млена будеш Єгиптом, як ти посоро́млена від Асирі́ї!
為什麼這樣輕易改變你的道路﹖你必要因埃及而蒙羞，猶如曾因亞述而蒙羞一樣。
37 І звідти ти ви́йдеш, зала́муючи свої руки на своїй голові, бо повідкида́в Господь тих, на кого ти наді́ялася, і не будеш ти мати в них у́спіху“.
你畢竟要從那裏抱頭出走，因為上主擯棄了你所仗恃的，使你不能靠他們獲得成功。
