Єремія 14
1 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.
Voici la parole de Yahvé qui fut adressée à Jérémie au sujet de la sécheresse:
2 „Упала в жало́бу Юдея, а брами її ослабі́ли, насу́пилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
« Juda est en deuil, et ses portes se languissent. Ils sont assis en noir sur le sol. Le cri de Jérusalem s'élève.
3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, — вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять, їхній по́суд порожній верта́ється. Засоро́мляться та зашарі́ють вони, і свої го́лови понакрива́ють.
Leurs nobles envoient leurs petits aux eaux. Ils viennent aux citernes, et ne trouve pas d'eau. Ils reviennent avec leurs vaisseaux vides. Ils sont déçus et déconcertés, et se couvrir la tête.
4 Тому́, що земля стала спра́гла, бо дощу́ не було на землі, засоро́милися рільники́, свої го́лови понакрива́ли.
A cause du sol qui est fissuré, car il n'y a pas eu de pluie dans le pays, les laboureurs sont déçus. Ils se couvrent la tête.
5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине, бо немає трави.
Oui, la biche des champs aussi met bas et abandonne ses petits, parce qu'il n'y a pas d'herbe.
6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х, вітер втягують, мов ті шака́ли, і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.
Les ânes sauvages se tiennent sur les hauteurs dénudées. Ils halètent pour respirer comme des chacals. Leurs yeux sont défaillants, parce qu'il n'y a pas de végétation.
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Йме́ння Свого́, бо намно́жились наші відсту́пники, ми Тобі нагріши́ли!
Bien que nos iniquités témoignent contre nous, travailler pour l'amour de ton nom, Yahvé; car nos rébellions sont nombreuses. Nous avons péché contre toi.
8 О надіє Ізраїлева, о Спасителю в ча́сі недолі, — нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця, й як той подоро́жній, що намета лише на ночлі́г розтяга́є?
Espoir d'Israël, son Sauveur au moment de la détresse, pourquoi devrais-tu être comme un étranger dans le pays, et comme un voyageur qui se détourne pour passer la nuit?
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпі́ла, немов той сила́ч, що не може спасти́? Таж Ти в нашій сере́дині, Господи, Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, — не залиша́й нас!
Pourquoi devriez-vous être comme un homme effrayé, comme un homme puissant qui ne peut pas sauver? Pourtant, toi, Yahvé, tu es au milieu de nous, et nous sommes appelés par ton nom. Ne nous laisse pas.
10 Так говорить Господь до наро́ду цього́: Так люблять вони волочи́тись, а не стри́мувати своїх ніг, тому́ то не має Господь уподо́бання в них, — Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!
Yahvé dit à ce peuple: « Même ainsi, ils ont aimé errer. Ils n'ont pas retenu leurs pieds. C'est pourquoi Yahvé ne les accepte pas. Maintenant, il se souviendra de leur iniquité, et les punir pour leurs péchés. »
11 І промовив до мене Госпо́дь: Не молись за наро́д цей на добре йому́:
Yahvé me dit: « Ne prie pas pour ce peuple, pour son bien.
12 Як вони будуть по́стити, Я не послухаю їхніх блага́нь, а коли принесуть цілопа́лення й дар, Я їх не прийму́, — бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!
Quand ils jeûneront, je n'entendrai pas leurs cris; quand ils offriront des holocaustes et des offrandes, je ne les accepterai pas; mais je les consumerai par l'épée, par la famine et par la peste. »
13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки гово́рять до них: „Ви не бу́дете бачити меча́, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“
Et je dis: « Ah, Seigneur Yahvé! Voici que les prophètes leur disent: 'Vous ne verrez pas l'épée, et vous n'aurez pas la famine; mais je vous assurerai la paix dans ce lieu'. »
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні виді́ння та ча́ри, нікче́мність й ома́ну свого се́рця.
Alors Yahvé me dit: « Les prophètes prophétisent des mensonges en mon nom. Ce n'est pas moi qui les ai envoyés. Je ne leur ai pas donné d'ordres. Je ne leur ai pas parlé. Ils vous prophétisent des visions mensongères, des divagations, des choses de rien du tout, et la tromperie de leur propre cœur.
15 Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іме́нням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“: від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!
C'est pourquoi Yahvé dit, au sujet des prophètes qui prophétisent en mon nom, que je ne les ai pas envoyés, et qui disent: « Il n'y aura ni épée ni famine dans ce pays ». Ces prophètes seront consumés par l'épée et la famine.
16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́, розки́даний буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча́, і не буде кому поховати його́, — вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки, і виллю на них їхнє зло!
Le peuple à qui ils prophétisent sera jeté dans les rues de Jérusalem à cause de la famine et de l'épée. Il n'y aura personne pour les enterrer, ni eux, ni leurs femmes, ni leurs fils, ni leurs filles, car je répandrai sur eux leur méchanceté.
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́, і нехай не зати́хнуть, бо ді́вчина, доня народу мого́, буде побита великим нещастям, дуже болю́чим уда́ром!
« Tu leur diras cette parole: "'Que mes yeux coulent de larmes nuit et jour, et qu'ils ne cessent pas; car la fille vierge de mon peuple est brisée par une grande brèche, avec une blessure très grave.
18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м, й якщо ви́йду до міста — ось помлі́лі із го́лоду, і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю, якого не знають.
Si je vais dans les champs, alors, voici les victimes de l'épée! Si j'entre dans la ville, alors voici ceux qui sont malades de la famine! Car le prophète et le prêtre circulent dans le pays, et n'ont aucune connaissance.'"
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя? Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку? Ми чекаємо миру — й немає добра, і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!
Avez-vous rejeté Juda par interdit? Votre âme a-t-elle détesté Sion? Pourquoi nous as-tu frappés, et il n'y a pas de guérison pour nous? Nous avons cherché la paix, mais rien de bon n'est venu; et pour un temps de guérison, et voici la consternation!
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькі́в, бо ми проти Тебе згріши́ли, —
Nous reconnaissons, Yahvé, notre méchanceté, et l'iniquité de nos pères; car nous avons péché contre toi.
21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
Ne nous abhorre pas, à cause de ton nom. Ne déshonorez pas le trône de votre gloire. Souviens-toi, et ne romps pas ton alliance avec nous.
22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі? І чи небо саме дає зли́ву? Чи ж не Ти — Господь Бог наш? Тому́ то на Тебе наді́ємось ми, бо Ти це все чи́ниш!
Y a-t-il parmi les vanités des nations quelqu'un qui puisse provoquer la pluie? Ou le ciel peut-il donner des douches? N'est-ce pas toi, Yahvé notre Dieu? Nous allons donc vous attendre; car c'est toi qui as fait toutes ces choses.
