Єремія 12
1 Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правува́тися буду з Тобою: чому́ то дорога безбожним щасти́ться, чому́ то спокійні всі зра́дники?
“ʻE Sihova, ʻoku ke angatonu, ʻo kau ka tāpafua kiate koe: tuku ke u lea kiate koe ʻi hoʻo ngaahi fakamaau: ko e hā ʻoku monūʻia ai ʻae hala ʻoe angahala? Ko e hā ʻoku fiefia lahi ai ʻakinautolu ʻoku fai kākā lahi?
2 Ти їх посадив — і вони вкорени́лись, ростуть і прино́сять плоди́. Ти близьки́й в устах їхніх, та далекий від їхніх серде́ць.
Kuo ke tō ʻakinautolu, pea kuo nau aka: ʻoku nau tupu, ʻio, ʻoku nau fua; ʻoku ke ofi ʻi honau ngutu, kae mamaʻo ʻi honau loto.
3 А Ти, Господи, знаєш мене, Ти бачив мене й дослідив моє серце, що з Тобою воно. Відлучи́ їх, немов на зарі́з ту отару, і признач їх на день побиття́!
Ka ko koe, ʻE Sihova, ʻoku ke ʻiloʻi au; kuo ke ʻafioʻi au, pea ʻahiʻahi hoku loto kiate koe: toho kituaʻā kinautolu ʻo hangē ko e fanga sipi ke tāmateʻi, pea teuteu ʻakinautolu ki he ʻaho ʻoe tāmateʻi.
4 Аж доки в жало́бі земля пробува́тиме, і со́хнути буде трава всього поля за зло її ме́шканців? Гине худо́ба та пта́ство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить!
ʻE fēfē hono fuoloa ʻoe tangi ʻae kelekele, pea mae ʻae mohuku ʻoe ngoue, koeʻuhi ko e angahala ʻanautolu ʻoku nofo ai? Kuo fakaʻauha ʻae ngaahi manu veʻe fā, mo e ngaahi manupuna; koeʻuhi naʻa nau pehē, ‘ʻE ʻikai te ne ʻafioʻi hotau ikuʻanga.’”
5 Як ти з пі́шими бігав, і вони тебе зму́чили, то як будеш змагатися з кі́ньми? Ти в спокі́йному кра́ї безпечний, та що будеш робити в пові́дді Йорда́ну?
“Kapau kuo ke lele mo e kau tangata, pea kuo nau fakaongosiaʻi koe, te ke fakapuepue fēfē mo e fanga hoosi? Pea kapau kuo nau fakaongosiaʻi koe ʻi he fonua fiemālie, ʻaia naʻa ke falala ki ai, ko e hā te ke fai ʻi he lōmaki mai ʻa Sioatani?
6 Бо також твої бра́ття та дім твого ба́тька — і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, — не вір їм, коли й добре тобі говори́тимуть!
He ko ho kāinga, mo e fale ʻo hoʻo tamai, ʻio, naʻa mo kinautolu kuo nau fai kākā kiate koe; kuo nau kalanga mo tuli kiate koe: kaeʻoua naʻa ke tui kiate kinautolu ʻi heʻenau lea fakafiemālie kiate koe.”
7 Поки́нув Я Свій дім, залиши́в спа́док Свій; миле Моєї душі Я віддав у долоню її ворогів.
“Kuo u liʻaki hoku fale, kuo u tukuange hoku tofiʻa; kuo u tuku ki he nima ʻo hono ngaahi fili ʻaia naʻe ʻofa ki ai hoku laumālie.
8 Спа́док Мій Мені став, мов лев той у лісі, — свій голос дав проти Мене, тому́ то його Я знена́видив.
Ko hoku tofiʻa ʻoku hangē ko e laione ʻi he vao kiate au; ʻoku ne kalou mai kiate au: ko ia ʻoku ou fehiʻa ai kiate ia.
9 Чи для Мене спа́док Мій, — хижий птах різноба́рвний, що хижі птахи́ позліта́лись круг нього? Ідіть, позбирайте усю польову́ звірину́, спрова́дьте, щоб же́рли!
Ko hoku tofiʻa ʻoku hangē ko e manupuna ʻoku pulepule hono fulufulu, ʻoku tauʻi ia ʻe he manupuna kotoa pē; haʻu ʻakimoutolu ʻae fanga manu ʻoe vao, ke mou fakataha mai ʻo kai.
10 Числе́нні па́стирі попсува́ли Мого виноградника, потопта́ли Мій у́діл, Мій улю́блений уділ вони обернули на голу пустиню!
Kuo maumauʻi ʻeku ngoue vaine ʻe he kau tauhi tokolahi, kuo nau malamalaki ʻa hoku ʻapi, kuo nau ngaohi hoku tofiʻa lelei ko e vao lala.
11 Обернули його на спусто́шення, він при Мені у жало́бі, спусто́шений, увесь Край опусті́лий, — бо ніко́го нема, хто б поклав це на серце собі!
Kuo nau fakalala ia, pea ʻi heʻene lala ʻoku ne tangi kiate au; kuo fakalala ʻae fonua kotoa pē, koeʻuhi ʻoku ʻikai tokanga ki ai ʻe ha tangata.
12 Поприхо́дять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжира́є від кра́ю землі й аж до кра́ю землі, миру не буде для всякого тіла!
Kuo haʻu ʻae kau fakaʻauha ki he ngaahi potu māʻolunga kotoa pē ʻi he toafa: koeʻuhi ʻe fakaʻauha ʻaki ʻae heletā ʻa Sihova mei he ngataʻanga ʻe taha ʻoe fonua, ʻio, ʻo aʻu ki he ngataʻanga ʻe taha ʻoe fonua: pea ʻe ʻikai ha fiemālie ki ha taha.
13 Пшеницю посіяли, те́рня ж пожали, наму́чилися, та не мали кори́сти. І буде вам сором за ваші плоди́ через лю́тість Господнього гніву!
Kuo nau tūtuuʻi ʻae uite, ka te nau utu ʻae ʻakau talatala: ʻoku nau feinga, ka ʻe ʻikai ʻaonga ia kiate kinautolu: pea te mou mā ʻi hoʻomou koloa, koeʻuhi ko e houhau kakaha ʻo Sihova.”
14 Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх, що вони дотика́ються того спа́дку, що Я дав на спа́дщину наро́ду Моєму Ізраїлеві: Ось Я повирива́ю їх з їхньої землі, і вирву дім Юдин з сере́дини їхньої.
ʻOku pehē ʻe Sihova, “Ki hoku kaungāʻapi kovi kotoa pē, ʻakinautolu ʻoku ala ki he tofiʻa kuo u fakanofo ai ʻa hoku kakai ko ʻIsileli; vakai te u taʻaki ʻakinautolu ʻi honau fonua, pea taʻaki ʻae fale ʻo Siuta ʻiate kinautolu.
15 І станеться, як Я їх повирива́ю, то верну́ся й помилую їх, і кожного з них приверну́ до спа́дщини його, і кожного до кра́ю його.
Pea ʻe hoko ʻo pehē, hili ʻeku taʻaki ʻakinautolu, te u foki pea ʻaloʻofa kiate kinautolu, pea te u toe ʻomi ʻakinautolu ko e tangata taki taha ki hono ʻapi, pea ko e tangata taki taha ki hono fonua.
16 І буде, якщо вони справді навча́ться доріг наро́ду Мого, щоб присягатися Йме́нням Моїм: „ Як живий Господь“, — як вони присягати навчили наро́д Мій Ваалом, то збудуються серед наро́ду Мого!
Pea ʻe hoko ʻo pehē, kapau te nau hangahanga ako ki he ngaahi hala ʻo hoku kakai, ke fuakava ʻi hoku huafa, ‘ʻOku moʻui ʻa Sihova;’ ʻo hangē ko ʻenau ako ki hoku kakai ke fuakava kia Peali; pehē ʻe langa hake ʻakinautolu ʻi he lotolotonga ʻo hoku kakai.”
17 А якщо не послухають, то ви́рву наро́д цей, вирива́ючи та вигубля́ючи, каже Господь!“
Ka ʻoku pehē ʻe Sihova, “Kapau ʻe ʻikai te nau talangofua, te u taʻaki moʻoni pea fakaʻauha ʻae puleʻanga ko ia.”
