Якова 1
1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!
James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, To the twelve tribes of the Dispersion: Greetings.
2 Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,
Consider it pure joy, my brothers, when you encounter trials of many kinds,
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
because you know that the testing of your faith develops perseverance.
4 А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.
Allow perseverance to finish its work, so that you may be mature and complete, not lacking anything.
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.
Now if any of you lacks wisdom, he should ask God, who gives generously to all without finding fault, and it will be given to him.
6 Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
But he must ask in faith, without doubting, because he who doubts is like a wave of the sea, blown and tossed by the wind.
7 Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.
That man should not expect to receive anything from the Lord.
8 Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.
He is a double-minded man, unstable in all his ways.
9 А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,
The brother in humble circumstances should exult in his high position.
10 а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —
But the one who is rich should exult in his low position, because he will pass away like a flower of the field.
11 бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
For the sun rises with scorching heat and withers the plant; its flower falls and its beauty is lost. So too, the rich man will fade away in the midst of his pursuits.
12 Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
Blessed is the man who perseveres under trial, because when he has stood the test, he will receive the crown of life that God has promised to those who love Him.
13 Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
When tempted, no one should say, “God is tempting me.” For God cannot be tempted by evil, nor does He tempt anyone.
14 Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.
But each one is tempted when by his own evil desires he is lured away and enticed.
15 Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
Then after desire has conceived, it gives birth to sin; and sin, when it is full-grown, gives birth to death.
16 Не обма́нюйтесь, брати мої любі!
Do not be deceived, my beloved brothers.
17 Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
Every good and perfect gift is from above, coming down from the Father of the heavenly lights, with whom there is no change or shifting shadow.
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.
He chose to give us birth through the word of truth, that we would be a kind of firstfruits of His creation.
19 Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.
My beloved brothers, understand this: Everyone should be quick to listen, slow to speak, and slow to anger,
20 Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.
for man’s anger does not bring about the righteousness that God desires.
21 Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
Therefore, get rid of all moral filth and every expression of evil, and humbly accept the word planted in you, which can save your souls.
22 Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
Be doers of the word, and not hearers only. Otherwise, you are deceiving yourselves.
23 Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —
For anyone who hears the word but does not carry it out is like a man who looks at his face in a mirror,
24 бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.
and after observing himself goes away and immediately forgets what he looks like.
25 А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!
But the one who looks intently into the perfect law of freedom, and continues to do so—not being a forgetful hearer, but an effective doer—he will be blessed in what he does.
26 Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!
If anyone considers himself religious and yet does not bridle his tongue, he deceives his heart and his religion is worthless.
27 Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.
Pure and undefiled religion before our God and Father is this: to care for orphans and widows in their distress, and to keep oneself from being polluted by the world.
