Якова 2
1 Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
Hermanos míos, no tengáis la fe de nuestro glorioso Señor Jesucristo con parcialidad.
2 Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,
Porque si entra en vuestra sinagoga un hombre con un anillo de oro, vestido con ropas finas, y entra también un pobre vestido con ropas sucias,
3 і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут, “а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,
y os fijáis especialmente en el que lleva las ropas finas y le decís: “Siéntate aquí en un buen lugar”, y al pobre le decís: “Ponte ahí”, o “Siéntate junto al escabel de mis pies”
4 то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?
¿no habéis mostrado parcialidad entre vosotros, y os habéis convertido en jueces con malos pensamientos?
5 Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
Escuchad, mis queridos hermanos. ¿No ha elegido Dios a los pobres de este mundo para que sean ricos en la fe y herederos del Reino que prometió a los que le aman?
6 А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?
Pero ustedes han deshonrado al pobre. ¿No le oprimen los ricos y le arrastran personalmente ante los tribunales?
7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?
¿No blasfeman del honorable nombre con el que te llaman?
8 Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.
Sin embargo, si cumplís la ley real según la Escritura: “Amarás a tu prójimo como a ti mismo”, hacéis bien.
9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.
Pero si mostráis parcialidad, cometéis pecado, siendo condenados por la ley como transgresores.
10 Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.
Porque el que guarda toda la ley y tropieza en un punto, se hace culpable de todo.
11 Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.
Porque el que dijo: “No cometas adulterio”, también dijo: “No cometas homicidio”. Ahora bien, si no cometes adulterio pero cometes homicidio, te has convertido en transgresor de la ley.
12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.
Así pues, hablad y haced como hombres que han de ser juzgados por la ley de la libertad.
13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
Porque el juicio es sin misericordia para el que no ha mostrado misericordia. La misericordia triunfa sobre el juicio.
14 Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
¿De qué sirve, hermanos míos, que un hombre diga que tiene fe, pero no tenga obras? ¿Acaso la fe puede salvarle?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,
Y si un hermano o una hermana están desnudos y les falta el alimento de cada día,
16 а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?
y uno de vosotros les dice: “Id en paz. Caliéntate y sáciate”; pero no les has dado lo que necesita el cuerpo, ¿de qué sirve?
17 Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!
Así también la fe, si no tiene obras, está muerta en sí misma.
18 Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.
Sí, un hombre dirá: “Tú tienes fe, y yo tengo obras”. Muéstrame tu fe sin obras, y yo te mostraré mi fe por mis obras.
19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.
Tú crees que Dios es uno. Haces bien. Los demonios también creen, y tiemblan.
20 Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?
¿Pero quieres saber, hombre vano, que la fe sin obras está muerta?
21 Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?
¿No fue Abraham, nuestro padre, justificado por las obras, al ofrecer a su hijo Isaac sobre el altar?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?
Ya ves que la fe obró con sus obras, y por las obras se perfeccionó la fe.
23 І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.
Así se cumplió la Escritura que dice: “Abraham creyó a Dios, y le fue contado como justicia”, y fue llamado amigo de Dios.
24 Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?
Veis, pues, que por las obras el hombre es justificado, y no sólo por la fe.
25 Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?
Del mismo modo, ¿no fue también justificada por las obras Rahab, la prostituta, cuando recibió a los mensajeros y los envió por otro camino?
26 Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
Porque así como el cuerpo sin espíritu está muerto, así también la fe sin obras está muerta.
