Якова 2
1 Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
Фраций мей, сэ ну цинець крединца Домнулуй ностру Исус Христос, Домнул славей, кэутынд ла фаца омулуй.
2 Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,
Кэч, де пилдэ, дакэ интрэ ын адунаря воастрэ ун ом ку ун инел де аур ши ку о хайнэ стрэлучитоаре, ши интрэ ши ун сэрак ымбрэкат прост;
3 і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут, “а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,
ши вой пунець окий пе чел че поартэ хайна стрэлучитоаре ши-й зичець: „Ту шезь ын локул ачеста бун!” ши апой зичець сэракулуй: „Ту стай аколо ын пичоаре!” сау: „Шезь жос ла пичоареле меле!”
4 то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?
Ну фачець вой оаре о деосебире ын вой ыншивэ ши ну вэ фачець вой жудекэторь ку гындурь реле?
5 Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
Аскултаць, пряюбиций мей фраць: н-а алес Думнезеу пе чей че сунт сэрачь ын окий лумий ачестея, ка сэ-й факэ богаць ын крединцэ ши моштениторь ай Ымпэрэцией, пе каре а фэгэдуит-о челор че-Л юбеск?
6 А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?
Ши вой ынжосиць пе чел сэрак! Оаре ну богаций вэ асупреск ши вэ тырэск ынаинтя жудекэториилор?
7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?
Ну батжокореск ей фрумосул нуме пе каре-л пуртаць?
8 Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.
Дакэ ымплиниць Леӂя ымпэрэтяскэ, потривит Скриптурий: „Сэ юбешть пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць”, бине фачець.
9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.
Дар, дакэ авець ын ведере фаца омулуй, фачець ун пэкат ши сунтець осындиць де Леӂе ка ниште кэлкэторь де леӂе.
10 Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.
Кэч чине пэзеште тоатэ Леӂя ши грешеште ынтр-о сингурэ порункэ, се фаче виноват де тоате.
11 Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.
Кэч Чел че а зис: „Сэ ну прякурвешть” а зис ши: „Сэ ну учизь.” Акум, дакэ ну прякурвешть, дар учизь, те фачь кэлкэтор ал Леӂий.
12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.
Сэ ворбиць ши сэ лукраць ка ниште оамень каре ау сэ фие жудекаць де о леӂе а слобозенией:
13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
кэч жудеката есте фэрэ милэ пентру чел че н-а авут милэ; дар мила бируе жудеката.
14 Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
Фраций мей, че-й фолосеште куйва сэ спунэ кэ аре крединцэ, дакэ н-аре фапте? Поате оаре крединца ачаста сэ-л мынтуяскэ?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,
Дакэ ун фрате сау о сорэ сунт гой ши липсиць де храна де тоате зилеле
16 а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?
ши унул динтре вой ле зиче: „Дучеци-вэ ын паче, ынкэлзици-вэ ши сэтураци-вэ!” фэрэ сэ ле дя челе требуинчоасе трупулуй, ла че й-ар фолоси?
17 Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!
Тот аша ши крединца, дакэ н-аре фапте, есте моартэ ын еа ынсэшь.
18 Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.
Дар ва зиче чинева: „Ту ай крединца, ши еу ам фаптеле.” Аратэ-мь крединца та фэрэ фапте ши еу ыць вой арэта крединца мя дин фаптеле меле.
19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.
Ту крезь кэ Думнезеу есте унул, ши бине фачь, дар ши драчий кред… ши се ынфиоарэ!
20 Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?
Врей дар сэ ынцелеӂь, ом несокотит, кэ крединца фэрэ фапте есте задарникэ?
21 Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?
Авраам, пэринтеле ностру, н-а фост ел сокотит неприхэнит прин фапте кынд а адус пе фиул сэу Исаак жертфэ пе алтар?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?
Везь кэ крединца лукра ымпреунэ ку фаптеле луй ши, прин фапте, крединца а ажунс десэвыршитэ.
23 І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.
Астфел с-а ымплинит Скриптура каре зиче: „Авраам а крезут пе Думнезеу, ши и с-а сокотит ка неприхэнире” ши ел а фост нумит „приетенул луй Думнезеу”.
24 Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?
Ведець дар кэ омул есте сокотит неприхэнит прин фапте, ши ну нумай прин крединцэ.
25 Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?
Тот аша, курва Рахав н-а фост сокотитэ ши еа неприхэнитэ прин фапте кынд а гэздуит пе соль ши й-а скос афарэ пе алтэ кале?
26 Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
Дупэ кум трупул фэрэ дух есте морт, тот аша ши крединца фэрэ фапте есте моартэ.
