Якова 2
1 Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
Bracia moi, niech wiara naszego Pana Jezusa Chrystusa, [Pana] chwały, będzie wolna od względu na osobę.
2 Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,
Gdyby bowiem na wasze zgromadzenie przyszedł człowiek ze złotym pierścieniem i we wspaniałej szacie i przyszedłby też ubogi w nędznym stroju;
3 і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут, “а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,
A wy zwrócicie oczy na tego, który ma wspaniałą szatę i powiecie: Ty usiądź tu w zaszczytnym miejscu, do ubogiego zaś powiecie: Ty stań tam lub usiądź tu u mego podnóżka;
4 то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?
To czy nie czynicie różnicy między sobą i nie stajecie się sędziami o przewrotnych myślach?
5 Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
Posłuchajcie, moi umiłowani bracia: Czyż Bóg nie wybrał ubogich tego świata, [aby byli] bogatymi w wierze i dziedzicami królestwa, które obiecał tym, którzy go miłują?
6 А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?
Lecz wy wzgardziliście ubogim. Czyż to nie bogaci was uciskają i nie oni ciągną was do sądów?
7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?
Czyż nie oni bluźnią zaszczytnemu imieniu, od którego jesteście nazwani?
8 Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.
A jeśli wypełniacie królewskie prawo zgodnie z Pismem: Będziesz miłował swego bliźniego jak samego siebie, dobrze czynicie.
9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.
Lecz jeśli macie wzgląd na osobę, popełniacie grzech [i] jesteście osądzeni przez prawo jako przestępcy.
10 Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.
Kto bowiem przestrzega całego prawa, a przekroczy jedno [przykazanie], staje się winnym wszystkich.
11 Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.
Bo [ten], który powiedział: Nie będziesz cudzołożył, powiedział też: Nie będziesz zabijał. Jeżeli więc nie cudzołożysz, ale zabijasz, jesteś przestępcą prawa.
12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.
Tak mówcie i tak czyńcie, jak ci, którzy mają być sądzeni przez prawo wolności.
13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
Sąd bowiem bez miłosierdzia [odbędzie się] nad tym, który nie czynił miłosierdzia, a miłosierdzie chlubi się przeciwko sądowi.
14 Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
Jaki z tego pożytek, moi bracia, jeśli ktoś mówi, że ma wiarę, a nie ma uczynków? Czy wiara może go zbawić?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,
Gdyby brat albo siostra nie mieli się w co ubrać i brakowałoby im codziennego pożywienia;
16 а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?
A ktoś z was powiedziałby im: Idźcie w pokoju, ogrzejcie się i najedzcie, a nie dalibyście im tego, czego potrzebuje ciało, jaki z tego pożytek?
17 Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!
Tak i wiara, jeśli nie ma uczynków, martwa jest sama w sobie.
18 Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.
Lecz ktoś może powiedzieć: Ty masz wiarę, a ja mam uczynki; pokaż mi swoją wiarę bez twoich uczynków, a ja ci pokażę swoją wiarę z moich uczynków.
19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.
Ty wierzysz, że jest jeden Bóg, i dobrze czynisz. Demony także wierzą i drżą.
20 Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?
Czy chcesz się przekonać, marny człowieku, że wiara bez uczynków jest martwa?
21 Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?
Czy Abraham, nasz ojciec, nie został usprawiedliwiony z uczynków, gdy ofiarował Izaaka, swego syna, na ołtarzu?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?
Widzisz, że wiara współdziałała z jego uczynkami i przez uczynki wiara stała się doskonała.
23 І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.
I tak wypełniło się Pismo, które mówi: Uwierzył Abraham Bogu i poczytano mu to za sprawiedliwość, i został nazwany przyjacielem Boga.
24 Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?
Widzicie więc, że człowiek zostaje usprawiedliwiony z uczynków, a nie tylko z wiary.
25 Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?
Podobnie i nierządnica Rachab, czy nie z uczynków została usprawiedliwiona, gdy przyjęła wysłanników i wypuściła [ich] inną drogą?
26 Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
Jak bowiem ciało bez ducha jest martwe, tak i wiara bez uczynków jest martwa.
