Якова 2
1 Брати́ мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
My friends, are you really trying to combine faith in Jesus Christ, our glorified Lord, with discrimination?
2 Бо коли до вашого зібра́ння ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й біда́р у вбогім вбранні́,
Suppose a visitor should enter your synagogue, with gold rings and in grand clothes, and suppose a poor man should come in also, in shabby clothes,
3 і ви поглянете на то́го, хто в шаті блискучій, і скажете йому: „Ти сідай вигі́дно отут, “а бідаре́ві прокажете: „Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм“,
and you show more respect to the visitor who is wearing grand clothes, and say – “There is a good seat for you here,” but to the poor man – “You must stand; or sit down there by my footstool,”
4 то чи не стало між вами поді́лення, і не стали ви злоду́мними суддями?
Haven’t you made distinctions among yourselves, and used evil standards of judgement?
5 Послухайте, мої брати любі, — чи ж не вибрав Бог бідарі́в цього світу за багатих вірою й за спадкоє́мців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
Listen, my dear friends. Has not God chosen those who are poor in the things of this world to be rich through their faith, and to possess the kingdom which he has promised to those who love him?
6 А ви бідаря́ зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди́?
But you – you insult the poor man! Isn’t it the rich who oppress you? Isn’t it they who drag you into law courts?
7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я́, що ви ним називаєтесь?
Isn’t it they who malign that honorable name spoken over you at your baptism?
8 Коли ви Зако́на Царсько́го виконуєте, за Писа́нням: „Люби свого ближнього, як самого себе“, то ви робите добре.
If you keep the royal law which runs – ‘You must love your neighbor as you love yourself,’ you are doing right;
9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Зако́н удоводнює, що ви винуватці.
but, if you discriminate, you commit a sin, and stand convicted by that same law of being offenders against it.
10 Бо хто всього Зако́на виконує, а згрішить в одно́му, той винним у всьому стає.
For a person who has laid the Law, as a whole, to heart, but has failed in one particular, is accountable for breaking all its provisions.
11 Бо Той, Хто сказав: „Не чини перелю́бства“, також наказав: „Не вбивай“. А хоч ти перелю́бства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Зако́ну.
He who said ‘You must not commit adultery’ also said ‘You must not murder.’ If, then, you commit murder but not adultery, you are still an offender against the Law.
12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені зако́ном волі.
Therefore, speak and act as people who are to be judged by the ‘Law of freedom.’
13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
For there will be justice without mercy for the person who has not acted mercifully. Mercy triumphs over Justice.
14 Яка ко́ристь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
My friends, what good is it if someone claims that they have faith, but they do not prove it by actions? Can such faith save them?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного по́корму,
Suppose some brother or sister should be in need of clothes and of daily bread,
16 а хтонебудь із вас до них скаже: „Ідіть з миром, грійтесь та їжте“, та не дасть їм потрібного тілу, — що ж то поможе?
and one of you says to them – “Go, and peace be with you; keep warm and eat well!” and yet you do not actually give them the necessities of life, what good would it be to them?
17 Так само й віра, коли діл не має, — ме́ртва в собі!
In just the same way faith, if not followed by actions, is, by itself, a lifeless thing.
18 Але скаже хтоне́будь: „Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх“.
Someone, indeed, may say – “You are a man of faith, and I am a man of action.” “Then show me your faith,” I reply, “apart from any actions, and I will show you my faith by my actions.”
19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й де́мони вірують, — і тремтять.
It is a part of your faith, is it not, that there is one God? Good; yet even the demons have that faith, and tremble at the thought.
20 Чи хочеш ти знати, о марна́ люди́но, що віра без діл — ме́ртва?
Now do you really want to understand, fool, how it is that faith without actions leads to nothing?
21 Авраам, отець наш, — чи він не з діл виправданий був, як поклав був на же́ртівника свого сина Ісака?
Look at our ancestor, Abraham. Was he not justified by his actions after he had offered his son, Isaac, on the altar?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдоскона́лилась віра із діл?
You see how, in his case, faith and actions went together; that his faith was perfected as the result of his actions;
23 І зді́йснилося Писа́ння, що каже: „Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був на́званий він другом Божим“.
and that in this way the words of scripture came true – “Abraham believed God, and that was regarded by God as righteousness,” and “He was called the friend of God.”
24 Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?
You see, then, that a person is justified by actions, and not by faith alone.
25 Чи так само і блудни́ця Раха́в не з діл виправдалась, коли прийняла́ посланці́в, і дорогою іншою випустила?
Wasn’t it the same with the prostitute, Rahab? Was she not justified by her actions, after she had welcomed the messengers and helped them escape by another road?
26 Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
Just as a body is dead without a spirit, so faith is dead without actions.
