Ісая 53
1 Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє?
Who hath believed our report, And to whom hath the arm of Jehovah been revealed?
2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти!
For He grew up before him like a tender plant, Like a sucker from a dry soil; He had no form, nor comeliness, that we should look upon him, Nor beauty, that we should take pleasure in him.
3 Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його.
He was despised, and forsaken of men, A man of sorrows, and acquainted with disease; As one from whom men hide their faces, He was despised, and we esteemed him not.
4 Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.
But he bore our diseases, And carried our pains, And we esteemed him stricken from above, Smitten of God, and afflicted.
5 А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!
But he was wounded for our transgressions; He was bruised for our iniquities; For our peace was the chastisement upon him, And by his stripes are we healed.
6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!
All we, like sheep, were going astray; We turned every one to his own way, And Jehovah laid upon him the iniquity of us all.
7 Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.
He was oppressed, that was already afflicted. Yet he opened not his mouth; As a lamb that is led to the slaughter, And as a sheep before her shearers is dumb, He opened not his mouth.
8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.
By oppression and punishment he was taken away, And who in his generation would consider That he was cut off from the land of the living, That for the transgression of my people he was smitten?
9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни.
His grave was appointed with the wicked, And with the rich man was his sepulchre, Although he had done no injustice, And there was no deceit in his mouth.
10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!
It pleased Jehovah severely to bruise him; But when he hath made his life a sacrifice for sin, He shall see posterity; he shall prolong his days, And the pleasure of Jehovah shall prosper in his hand.
11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́.
Free from his sorrows, he shall see and be satisfied; By his knowledge shall my righteous servant lead many to righteousness, And he shall bear their iniquities.
12 Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців!
Therefore will I give him his portion with the mighty, And with heroes shall he divide the spoil, Because he poured out his soul unto death, And was numbered with transgressors; Because he bore the sin of many, And made intercession for transgressors.
