Ісая 32
1 Тож за праведністю царюва́тиме цар, а князі володі́тимуть за правосу́ддям.
Се бо, Царь праведный воцарится, и князи со судом владети начнут.
2 І станеться кожен, як за́хист від вітру, і немов та заслона від зли́ви, як пото́ки води на пустині, як тінь скелі тяжко́ї на спраглій землі.
И будет человек сокрываяй словеса своя, и скрыется, аки от воды носимыя: и явится в Сионе яко река текущая славная в земли жаждущей.
3 І не будуть заплю́щені очі видю́щих, і слухатимуть ву́ха тих, які слухають!
И ксему не будут уповающе на человеки, но ушы вдадят на слышание,
4 І знання́ розумітиме серце нерозва́жних, а язик недорі́куватих поспішить говорити вира́зно.
и сердце изнемогших вонмет послушати, и языцы немотствующии скоро научатся глаголати мир:
5 Не будуть вже кликати достойним глупця́, а на обма́нця не скажуть шляхе́тний,
и ксему не рекут юродивому владети, и ксему не рекут слуги твои: молчи.
6 бо глупо́ту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облу́дне, щоб душу голодного ви́порожнити й напо́ю позбавити спра́глого!
Юрод бо юродивая изречет, и сердце его тщетная уразумеет, еже совершати беззаконная и глаголати на Господа прелесть, еже растлити душы алчныя и душы жаждущыя тщы сотворити.
7 А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб ни́щити скро́мних словами брехли́вими, як убогий говорить про право,
Совет бо злых беззаконная совещавает, растлити смиренныя словесы неправедными и разсыпати словеса смиренных на суде.
8 а шляхе́тний міркує шляхе́тне, і стоїть при шляхе́тному.
Благочестивии же смысленне совещаша, и той совет пребудет.
9 Устаньте, безжу́рні жінки́, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте сло́ва мого!
Жены богатыя, востаните и услышите глас мой: дщери, с надеждею слышите словеса моя:
10 Днів багато на рік ви, безтурботні, тремті́тимете, бо збір винограду скінчи́вся, а згрома́дження пло́ду не при́йде!
дня летняго память сотворите в болезни с надеждею: потребися оымание винное, преста сеяние, и (собирание) ктому не приидет.
11 Тремтіть, ви безжу́рні, дрижіть, безтурбо́тні, роздягніться, себе обнажі́ть, опережі́ться по сте́гнах!
Ужаснитеся, сжалитеся, уповавшыя, совлецытеся, наги будите, препояшите чресла своя во вретища
12 За прина́дні поля́ будуть битися в груди, за виноградник урожайний.
и в перси бийтеся о селе желаемем и о винограднем рождении.
13 На землі́ цій наро́ду мого зійде те́рен й будя́ччя, по всіх домах радости спалени́на, на місті веселому.
На земли людий моих терние и былие возникнет, и от всего дому радость восхитится: град богат,
14 Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д,
домове оставленнии, богатство града и домы вожделения оставят: и будут веси пещеры до века, радость ослом дивиим, паствы пастухов:
15 аж Дух з височини́ проллє́ться на нас, а пустиня в садо́к обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс!
дондеже найдет на ны Дух от вышняго, и будет пустыня в Хермель, а Хермель в дубраву вменится.
16 Тоді пробува́тиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.
И почиет в пустыни суд, и правда в Кармиле вселится:
17 І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпе́ка навіки.
и будут дела правды мир, и одержит правда покой, и уповающе будут до века:
18 І осяде наро́д мій у мешка́нні спокі́йнім, і в безпечних місця́х, і в спокійних місцях відпочи́нку.
и вселятся людие его во граде мира и обитати будут уповающе, и почиют с богатством.
19 І буде па́дати град на пова́лений ліс, і зни́зиться місто в долину.
Град же, аще снидет, то не на вы приидет: и будут живущии в дубравах уповающе, якоже сущии на полях.
20 Блаженні ви, сівачі понад всякими во́дами, що відпуска́єте ногу воло́ві й ослові на волю!
Блажени сеющии при всяцей воде, идеже вол и осел попирает.
