Ісая 32
1 Тож за праведністю царюва́тиме цар, а князі володі́тимуть за правосу́ддям.
ecce in iustitia regnabit rex et principes in iudicio praeerunt
2 І станеться кожен, як за́хист від вітру, і немов та заслона від зли́ви, як пото́ки води на пустині, як тінь скелі тяжко́ї на спраглій землі.
et erit vir sicut qui absconditur a vento et celat se a tempestate sicut rivi aquarum in siti et umbra petrae prominentis in terra deserta
3 І не будуть заплю́щені очі видю́щих, і слухатимуть ву́ха тих, які слухають!
non caligabunt oculi videntium et aures audientium diligenter auscultabunt
4 І знання́ розумітиме серце нерозва́жних, а язик недорі́куватих поспішить говорити вира́зно.
et cor stultorum intelleget scientiam et lingua balborum velociter loquetur et plane
5 Не будуть вже кликати достойним глупця́, а на обма́нця не скажуть шляхе́тний,
non vocabitur ultra is qui insipiens est princeps neque fraudulentus appellabitur maior
6 бо глупо́ту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облу́дне, щоб душу голодного ви́порожнити й напо́ю позбавити спра́глого!
stultus enim fatua loquetur et cor eius faciet iniquitatem ut perficiat simulationem et loquatur ad Dominum fraudulenter et vacuefaciat animam esurientis et potum sitienti auferat
7 А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб ни́щити скро́мних словами брехли́вими, як убогий говорить про право,
fraudulenti vasa pessima sunt ipse enim cogitationes concinnavit ad perdendos mites in sermone mendacii cum loqueretur pauper iudicium
8 а шляхе́тний міркує шляхе́тне, і стоїть при шляхе́тному.
princeps vero ea quae digna sunt principe cogitavit et ipse super duces stabit
9 Устаньте, безжу́рні жінки́, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте сло́ва мого!
mulieres opulentae surgite et audite vocem meam filiae confidentes percipite auribus eloquium meum
10 Днів багато на рік ви, безтурботні, тремті́тимете, бо збір винограду скінчи́вся, а згрома́дження пло́ду не при́йде!
post dies et annum et vos conturbabimini confidentes consummata est enim vindemia collectio ultra non veniet
11 Тремтіть, ви безжу́рні, дрижіть, безтурбо́тні, роздягніться, себе обнажі́ть, опережі́ться по сте́гнах!
obstupescite opulentae conturbamini confidentes exuite vos et confundimini accingite lumbos vestros
12 За прина́дні поля́ будуть битися в груди, за виноградник урожайний.
super ubera plangite super regione desiderabili super vinea fertili
13 На землі́ цій наро́ду мого зійде те́рен й будя́ччя, по всіх домах радости спалени́на, на місті веселому.
super humum populi mei spina et vepres ascendent quanto magis super omnes domos gaudii civitatis exultantis
14 Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д,
domus enim dimissa est multitudo urbis relicta est tenebrae et palpatio factae sunt super speluncas usque in aeternum gaudium onagrorum pascua gregum
15 аж Дух з височини́ проллє́ться на нас, а пустиня в садо́к обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс!
donec effundatur super nos spiritus de excelso et erit desertum in Chermel et Chermel in saltum reputabitur
16 Тоді пробува́тиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.
et habitabit in solitudine iudicium et iustitia in Chermel sedebit
17 І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпе́ка навіки.
et erit opus iustitiae pax et cultus iustitiae silentium et securitas usque in sempiternum
18 І осяде наро́д мій у мешка́нні спокі́йнім, і в безпечних місця́х, і в спокійних місцях відпочи́нку.
et sedebit populus meus in pulchritudine pacis et in tabernaculis fiduciae et in requie opulenta
19 І буде па́дати град на пова́лений ліс, і зни́зиться місто в долину.
grando autem in descensione saltus et humilitate humiliabitur civitas
20 Блаженні ви, сівачі понад всякими во́дами, що відпуска́єте ногу воло́ві й ослові на волю!
beati qui seminatis super omnes aquas inmittentes pedem bovis et asini
