Ісая 32
1 Тож за праведністю царюва́тиме цар, а князі володі́тимуть за правосу́ддям.
Lo, for righteousness doth a king reign, As to princes, for judgment they rule.
2 І станеться кожен, як за́хист від вітру, і немов та заслона від зли́ви, як пото́ки води на пустині, як тінь скелі тяжко́ї на спраглій землі.
And each hath been as a hiding-place [from] wind, And as a secret hiding-place [from] inundation, As rivulets of waters in a dry place, As a shadow of a heavy rock in a weary land.
3 І не будуть заплю́щені очі видю́щих, і слухатимуть ву́ха тих, які слухають!
And not dazzled are the eyes of beholders, And the ears of hearers do attend.
4 І знання́ розумітиме серце нерозва́жних, а язик недорі́куватих поспішить говорити вира́зно.
And the heart of those hastened Understandeth to know, And the tongue of stammerers hasteth to speak clearly.
5 Не будуть вже кликати достойним глупця́, а на обма́нця не скажуть шляхе́тний,
A fool is no more called 'noble,' And to a miser it is not said, 'rich;'
6 бо глупо́ту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облу́дне, щоб душу голодного ви́порожнити й напо́ю позбавити спра́глого!
For a fool speaketh folly, And his heart doth iniquity, to do profanity, And to speak concerning Jehovah error, To empty the soul of the hungry, Yea, drink of the thirsty he causeth to lack.
7 А лукавий — лихі його чини: він лихе замишляє, щоб ни́щити скро́мних словами брехли́вими, як убогий говорить про право,
And the miser — his instruments [are] evil, He hath counselled wicked devices, To corrupt the poor with lying sayings, Even when the needy speaketh justly.
8 а шляхе́тний міркує шляхе́тне, і стоїть при шляхе́тному.
And the noble counselled noble things, And he for noble things riseth up.
9 Устаньте, безжу́рні жінки́, почуйте мій голос, дочки безтурботні, послухайте сло́ва мого!
Women, easy ones, rise, hear my voice, Daughters, confident ones, give ear [to] my saying,
10 Днів багато на рік ви, безтурботні, тремті́тимете, бо збір винограду скінчи́вся, а згрома́дження пло́ду не при́йде!
Days and a year ye are troubled, O confident ones, For consumed hath been harvest, The gathering cometh not.
11 Тремтіть, ви безжу́рні, дрижіть, безтурбо́тні, роздягніться, себе обнажі́ть, опережі́ться по сте́гнах!
Tremble ye women, ye easy ones, Be troubled, ye confident ones, Strip and make bare, with a girdle on the loins,
12 За прина́дні поля́ будуть битися в груди, за виноградник урожайний.
For breasts they are lamenting, For fields of desire, for the fruitful vine.
13 На землі́ цій наро́ду мого зійде те́рен й будя́ччя, по всіх домах радости спалени́на, на місті веселому.
Over the ground of my people thorn — brier goeth up, Surely over all houses of joy of the exulting city,
14 Бо па́лац опу́щений буде, міський го́мін замо́вкне, О́фел та ба́шта навік стануть я́мами, радістю диких ослів, пасови́ськом чері́д,
Surely the palace hath been left, The multitude of the city forsaken, Fort and watch-tower hath been for dens unto the age, A joy of wild asses — a pasture of herds;
15 аж Дух з височини́ проллє́ться на нас, а пустиня в садо́к обе́рнеться, а садок порахо́ваний буде за ліс!
Till emptied out on us is the Spirit from on high, And a wilderness hath become a fruitful field, And the fruitful field for a forest is reckoned.
16 Тоді пробува́тиме право в пустині, на ниві ж родючій сидітиме правда.
And dwelt in the wilderness hath judgment, And righteousness in the fruitful field remaineth.
17 І буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпе́ка навіки.
And a work of the righteousness hath been peace, And a service of the righteousness — Keeping quiet and confidence unto the age.
18 І осяде наро́д мій у мешка́нні спокі́йнім, і в безпечних місця́х, і в спокійних місцях відпочи́нку.
And dwelt hath My people in a peaceful habitation, And in stedfast tabernacles, And in quiet resting-places.
19 І буде па́дати град на пова́лений ліс, і зни́зиться місто в долину.
And it hath hailed in the going down of the forest, And in the valley is the city low.
20 Блаженні ви, сівачі понад всякими во́дами, що відпуска́єте ногу воло́ві й ослові на волю!
Happy [are] ye sowing by all waters, Sending forth the foot of the ox and the ass!
